Спецпроект

Галичани хочуть демонтувати всі пам’ятники Сталіну і Леніну

У Львові, Тернополі та Івано-Франківську розпочали збір підписів під листом до президента з вимогою демонтувати в Україні усі пам’ятники Леніну, Сталіну, Косіору та іншим особам, причетним до організації і здійснення Голодомору та репресій в Україні.

У Львові, Тернополі та Івано-Франківську розпочали збір підписів під листом до президента з вимогою демонтувати в Україні усі пам'ятники Леніну, Сталіну, Косіору та іншим особам, причетним до організації і здійснення Голодомору та репресій в Україні.

Протягом трьох днів активісти "України Соборної" зібрали кілька тисяч підписів під відкритим листом до Віктора Януковича, у якому вимагають "припинити антиукраїнську політику, політику героїзації радянської епохи та її вождів".

Один із ініціаторів акції, депутат Львівської міськради, юрист Володимир Гірняк наголошує, що ті тоталітарні діячі нищили предків саме тих людей, які живуть у східних областях України.

"Коли буде багато підписів під листом, то ми його відправимо Президентові, щоб він побачив, як не лише галичани, але й східняки ставляться до тоталітарних вождів", - розповів депутат Радіо Свобода.

Галичани закликають мешканців усіх українських регіонів вимагати демонтажу пам'ятників і знаків, змінити назви вулиць тих, хто вбивав їхніх батьків, дідів, прадідів, хто був причетними до страшних злочинів.

Відкритий лист скерують у мерії усіх українських міст.

Натомість львівський історик Микола Посівнич сумнівається, що акція зі збору підписів під відкритим листом до влади буде результативною.

На його думку, потрібно апелювати до громад, пояснювати їм, що той чи інший тоталітарний вождь зробив у їхньому селі та містечку. Лише тоді люди вимагатимуть від місцевої влади ухвалювати рішення, щоб відмовлятися від тоталітарної спадщини.

"Маємо синдром жертв посттоталітарного суспільства. Їхні нащадки вважають, що радянські вожді визволили їх і врятували від голоду. Збір підписів нічого не дасть, бо нині саме місцеві ради вирішують назву вулиці чи долю пам'ятника. Тільки громада має зрозуміти, що неприпустимо мати у селі чи місті бюст того, хто вбивав їхніх рідних, земляків", - вважає Посівнич.

В Україні, переважно в центрі і на сході, досі височіють понад 2 тисячі пам'ятників Леніну та десятки монументів іншим вождям радянської доби.

Офіційної статистики щодо їхньої кількості немає.


Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.