Спецпроект

Мер Одеси і депутати засудили "осіб, які співпрацювали з гітлерівським режимом"

Більшість депутатів Одеської міськради, очевидно, вирішивши всі комунальні та транспортні проблеми, ухвалили рішення "Про неприпустимість героїзації осіб, які співпрацювали з гітлерівським режимом".

Виступаючи на сесії, депутат-"регіонал" Геннадій Труханов висловив думку, що "неприпустимо вважати героями людей, які в роки Великої Вітчизняної війни співпрацювали із загарбниками".

За його словами, "більшість городян негативно сприйняли укази Президента Віктора Ющенка про присвоєння звань Героя України Степану Бандері й Роману Шухевичу".

Як передає кореспондент УНІАН, колегу підтримав член фракції партії "Родина" Олександр Казарновський, висловивши обурення тим, що влада західноукраїнських областей перейменовує вулиці своїх міст на честь С.Бандери й Р.Шухевича.

Тому проект рішення міськради, на його думку, слід було б доповнити положенням "про категоричну незгоду з цими перейменуваннями". Втім, його пропозиція не одержала підтримки депутатської більшості.

Статистичні дані щодо кількості та якості Героїв України дивіться тут

Головуючий на сесії мер Одеси Олексій Костусєв солідаризувався з депутатами: "Ми не повинні бути ідеологічно беззубими, не повинні дозволяти нам нав`язувати помилкові чужі цінності. У нас є своя ідеологія, і ми за неї боротимемося".

Разом з тим мер заявив, що не вважає своєю прерогативою коментувати історичний факт підписання керівництвом гітлерівської Німеччини й комуністичного СРСР "Пакту Ріббентропа-Молотова, який ознаменувався спільним парадом військ Вермахту і РККА у Львові і Бресті".

"Наші ветерани з німцями ніколи не співпрацювали, - сказав міський голова, - вони воювали з фашистами і перемогли, слава Богу... Те, що політика була, пакт Молотова-Ріббентропа. Ну чого я, мер міста, повинен коментувати історичні речі? У мене є своя позиція з цього питання, вона вам відома", - підсумував Костусєв.

Про зворушливі стосунки між Гітлером і Сталіним читайте у газеті "Правда" за 1939 рік

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.