Спецпроект

Цхінвальський режим фальсифікує історію війни проти Грузії

Блогер з Санкт-Петербурга eyra-0501 у своєму живому журналі надрукував свідчення фальсифікації нещодавньої війни Росії проти Грузії 2008 року.

 

На середній марці, випущеній сепаратистським режимом у Цхінвалі, у верхньому ряду - події 12 серпня 2008 року, коли російська авіації нанесла удар по грузинському місту Горі. Тоді загинули кілька мирних мешканців, один із яких і потрапив в об'єктив українського фотожурналіста агентства Reuters Гліба Гаранича. 

Оригінал знімку фотожурналіста Гліба Гаранича, знятого в Горі в серпні 2008 року

У 2008 році російські пропагандисти вже намагалися фальсифікувати історію війни проти Грузії, використовуючи саме це фото. Тоді було оприлюднене фальшиве інтерв'ю Гаранича радіо "Эхо Москвы", де він нібито визнає, що представлені на знімку - "Моделі, можна сказати. Люди, які погодились допомогти нам зробити знімки. А що тут такого?".

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.