Спецпроект

Харківська влада поверне на місце дошку кардиналу Сліпому

Міська топонімічна комісія Харкова вирішила повернути на будівлю ДАІ Ленінського району меморіальну дошку на честь патріарха Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого. У радянські роки в цій будівлі знаходилася пересильна тюрма, де кілька місяців просидів майбутній предстоятель УГКЦ.

Новий пам'ятний знак планують відкрити 22 лютого - за участю міських голів Харкова та Львова Геннадія Кернеса та Андрія Садового. Навколо відновленої дошки розігралися суперечки - націоналісти не хочуть, щоб пам'ятний знак переробляли, а комуністи категорично проти того, щоб дошку було встановлено.

Як повідомляє сайт медіа-групи "Об'єктив", плиту на честь греко-католицького патріарха Йосипа Сліпого двічі встановлювали і двічі прибирали. Уперше її поставили п'ять років тому, але в 2008-му її розбили невідомі. Вже через тиждень на будівлі колишньої пересильної в'язниці висіла новенька дошка. Але і вона протрималася недовго. Минулої осені пам'ятний знак знову прибрали - суд визнав, що її встановили незаконно.

Так виглядала до минулої осені багатостраждальна дошка патріарху-мученику

Демонтаж пам'ятника обурив львівського мера Андрія Садового. З губернатором Михайлом Добкіним він домовився - повернути знак на місце.

Мер Харкова Геннадій Кернес розповідає: новий пам'ятний знак буде гранично нейтральним - "На будівлі буде інформація, без згадок УПА, СС "Галичина", без хрестів, без усього".

Харківські комуністи - проти. Депутат міськради Володимир Лушницький патріарха вважає не духовним авторитетом, а нацистським поплічником: "Ну, перш за все, хто такий Йосип Сліпий? Людина, яка 20 квітня 1942 року відслужила урочисту месу на честь фюрера Адольфа Гітлера". 

Більшістю - "всі проти одного" - члени топонімічної комісії вирішують: Йосипа Сліпого - повернути. Гроші на нову дошку відшукають в міській скарбниці. Скульптор Олександр Рідний вже навіть зробив три проекти майбутньої дошки: "Було кілька варіантів - просто в різному одязі, де він, скажімо, в митрі, де він в більш простому одягу".

Член Спілки української молоді Роман Черемський не розуміє, чим чиновників не влаштовувала стара дошка. І вимагає відновити її в колишньому вигляді - "Ми хотіли б, щоб
саме ця дошка відновлена була. Натомість пропонується встановити іншу дошку І поміняти текст. Їм не подобається стиль написання, натомість пропонується якімось незрозумілими єрогліфамі намалювати текст".

 

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.