Спецпроект

Харківська влада поверне на місце дошку кардиналу Сліпому

Міська топонімічна комісія Харкова вирішила повернути на будівлю ДАІ Ленінського району меморіальну дошку на честь патріарха Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого. У радянські роки в цій будівлі знаходилася пересильна тюрма, де кілька місяців просидів майбутній предстоятель УГКЦ.

Новий пам'ятний знак планують відкрити 22 лютого - за участю міських голів Харкова та Львова Геннадія Кернеса та Андрія Садового. Навколо відновленої дошки розігралися суперечки - націоналісти не хочуть, щоб пам'ятний знак переробляли, а комуністи категорично проти того, щоб дошку було встановлено.

Як повідомляє сайт медіа-групи "Об'єктив", плиту на честь греко-католицького патріарха Йосипа Сліпого двічі встановлювали і двічі прибирали. Уперше її поставили п'ять років тому, але в 2008-му її розбили невідомі. Вже через тиждень на будівлі колишньої пересильної в'язниці висіла новенька дошка. Але і вона протрималася недовго. Минулої осені пам'ятний знак знову прибрали - суд визнав, що її встановили незаконно.

Так виглядала до минулої осені багатостраждальна дошка патріарху-мученику

Демонтаж пам'ятника обурив львівського мера Андрія Садового. З губернатором Михайлом Добкіним він домовився - повернути знак на місце.

Мер Харкова Геннадій Кернес розповідає: новий пам'ятний знак буде гранично нейтральним - "На будівлі буде інформація, без згадок УПА, СС "Галичина", без хрестів, без усього".

Харківські комуністи - проти. Депутат міськради Володимир Лушницький патріарха вважає не духовним авторитетом, а нацистським поплічником: "Ну, перш за все, хто такий Йосип Сліпий? Людина, яка 20 квітня 1942 року відслужила урочисту месу на честь фюрера Адольфа Гітлера". 

Більшістю - "всі проти одного" - члени топонімічної комісії вирішують: Йосипа Сліпого - повернути. Гроші на нову дошку відшукають в міській скарбниці. Скульптор Олександр Рідний вже навіть зробив три проекти майбутньої дошки: "Було кілька варіантів - просто в різному одязі, де він, скажімо, в митрі, де він в більш простому одягу".

Член Спілки української молоді Роман Черемський не розуміє, чим чиновників не влаштовувала стара дошка. І вимагає відновити її в колишньому вигляді - "Ми хотіли б, щоб
саме ця дошка відновлена була. Натомість пропонується встановити іншу дошку І поміняти текст. Їм не подобається стиль написання, натомість пропонується якімось незрозумілими єрогліфамі намалювати текст".

 

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?