Спецпроект

У Азарова обіцяють не знижувати статус Інституту національної пам’яті

Керівництво Кабміну не має наміру знижувати статус Інституту національної пам’яті, заявляють в уряді.

"Керівництво уряду глибоко впевнене в тому, що без національної пам'яті не може бути і національної свідомості та не має жодного наміру понижати статусу цієї загальнонаціональної установи", - сказано у повідомленні прес-служби КМУ.

У Кабміні також пояснили причини скорочення штатного розкладу Інституту на третину.

В уряді нагадали, що гранична чисельність працівників Українського інституту національної пам'яті відтепер становить 70 одиниць.

"Зазначена цифра дещо менша попередньо запланованої штатної чисельності УІНП (105 працівників), однак це менше скорочення, ніж в інших органах виконавчої влади. Зазначимо також, що у 2006 році в Інституті працювало 12 працівників, у  2007 р.- 19, у 2008 р. - 41, у 2009 р. - 49, у 2010 - 44 працівників", - сказано у повідомленні.

У Кабміні додали, що в нинішньому році з бюджетних коштів передбачено фінансування 43 співробітників, "тобто вакансій постійно було більше, ніж штатних одиниць і досі вакансії не заповнювалися відповідними фахівцями".

Крім того, в уряд запевнили, що Інститут національної пам'яті здійснюватиме наукові і науково-практичні дослідження українських традицій: утворення держави, боротьби українського народу за свободу і соборність України, вивчатиме трагічні події в історії народів України і братиме участь у заходах з увічнення пам'яті їх жертв.

Також Інститут займатиметься науково-просвітницькою роботою, освітньою діяльністю, пов'язаною з проблемами національної пам'яті українського народу.

"Як і планувалося при створенні цієї суспільної інституції, без сумніву дуже важливої в загальнонаціональному відношенні, основними завданнями Інституту залишаються відтворення справедливої історії української нації, формування та реалізація державної політики у цьому напрямку", - зазначили у КМУ.

Як відомо, нещодавно Кабмін перевів Український інститут національної пам'яті у сферу управління уряду.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.