Спецпроект

Ющенко, Забужко, Матіос і Шкляр просять підписатися за Мазепу

"Наша Україна" закликає українців підписати відкритий лист до громади та до влади міста Полтави з приводу встановлення пам’ятника гетьману Івану Мазепі.

Відповідну петицію можна підписати на сайті gopetition.com.

"Шановні полтавці! Зараз від вас залежатиме, чи буде встановлено в Полтаві пам`ятник Гетьманові України Іванові Мазепі - справжньому народному герою України, який є прикладом справжнього, дієвого патріотизму і громадянської мудрості, людині незламного духу і стратегічного мислення, якого так часто бракувало українським очільникам", - йдеться у листі.

Автори звертаються "до української інтелігенції, до всіх українських патріотів, де б вони не народилися і не жили" з проханням "не бути байдужими манкуртами і підтримати ініціативу встановлення пам'ятника національному героєві України, рівному за своїм значенням Джорджу Вашингтону, Симону Болівару чи Богданові Хмельницькому".

Лист підписали екс-президент Віктор Ющенко, голова політради "Нашої України" Валентин Наливайченко, екс-міністр культури Василь Вовкун, народні депутати.

Крім того, звернення підписали Герой України, народний артист України Анатолій Паламаренко, письменниця Оксана Забужко, лауреат премії ім. Василя Стуса Василь Овсієнко, лауреат Шевченківської премії Василь Шкляр, поет, видавець, директор видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" Іван Малкович, письменниця Марія Матіос, лідер гурту "Плач Єремії" Тарас Чубай, президент міжнародного кінофестивалю "Молодість", директор Української кінофундації Андрій Халпахчі.

Пам'ятник, виготовлений на пожертви громадян з усієї України за посередництва полтавської "Просвіти" і народного депутата Миколи Кульчинського, мали встановити ще у 2009 році, до 300-річчя Полтавської битви, але через протидію тодішнього мера Андрія Матковського (БЮТ) встановлення монументу зірвалося.

Зараз монумент перебуває на території виробника - київського комбінату "Художник", оскільки не вирішено питання про його розміщення в Полтаві. При цьому пам'ятник почали вже розкрадати, зокрема познімали бронзові ґудзики.

Нещодавно новообраний мер Полтави Олександр Мамай (партія "Совість України") заявив, що дасть дозвіл на встановлення в місті пам'ятника гетьману Івану Мазепі, якщо Верховна Рада ухвалить відповідне рішення, а президент підпише його.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.