Спецпроект

Возницький і Скорик виступили на захист казарми УСС в Коломиї

Інтелігенція вимагає не допустити знесення історичної пам'ятки в Коломиї - казармених приміщень легіону Українських Січових Стрільців.

Під відповідним зверненням вже підписалося більше 100 відомих осіб, серед яких Герої України, західноукраїнські митці, народні та заслужені артисти України, науковці, письменники, діячі культури та мистецтв, громадські діячі, мешканці Коломиї та Львова.

Про це "Історичній Правді" повідомили автори звернення.

Як зазначено в зверненні, мова йде про споруду по вулиці А. Чайковського в Коломиї (Івано-Франківська обл.), яка була зведена за проектом німецьких зодчих в мілітарному архітектурному стилі, з елементами європейського "палаццо", ідею якого запропонував архикнязь із династії Габсбургів

"Нині вона під реальною загрозою знесення - замість належного пошанування тих, хто вірою і правдою служив у цих стінах. І тому небайдужі громадяни міста висловлюють своє обурення й незгоду з приводу незаконної руйнації архітектурної пам'ятки давньої Коломиї", - заявляють автори заяви.

Казарми Січових стрільців 100 років тому (угорі) і тепер

"У цих касарнях містився цісарсько-королівський 66-й батальйон "Коломия" піхотного полку краєвої оборони, згодом 3-ій батальйон 36-го піхотного полку, утвореного ще в 1889-1901 рр",  - йдеться в заяві.

"За часів ЗУНР на основі коломийського підрозділу було утворено 36-й полк ім. Гетьмана Івана Мазепи, вояки якого уславилися в боях з польськими загарбниками і більшовиками в 1918-20 роках", - наголошують автори звернення.

Про те, хто причетний до знесення історичної споруди, читайте в розділі "Колонки"

За їхніми словами, з казармою, які загрожує знесення, пов'язані біографії полковника легіону Українських Січових стрільців Вільгельма-Франца Льотрінгена Габсбурга - онука австрійського імператора Франца Йосифа I-го та сотника УГА Гриця Голинського - коменданта Гуцульського куреня в 1919 р. Також звідси 15 грудня 1918-го січовики йшли на допомогу Львову.

 Солдати 3-го батальйону 36-го піхотного полку Австро-Угорської імперії біля казарм

Під зверненням, зокрема, підписалися:

Возницький Борис - Герой України, академік Української академії мистецтв

Іваничук Роман - Герой України, письменник

Скорик Мирослав - Герой України, народний артист України, лауреат національної  премії ім. Т.Шевченка, композитор 

Бенюк Петро - народний артист України

Ілова Степан - народний артист України

Карась Анатолій - доктор філософських наук, професор

Коваль Василь - кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник, завідувач ПНДЛМЕ Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка

Козаренко Олександр - композитор, професор, секретар Спілки композиторів України, заслужений діяч мистецтв України

Ланюк Юрій - композитор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України ім.. Т.Г. Шевченка, професор

Максимчук Святослав - народний артист України

Мука Ярослав - народний артист України

Салюк Андрій - віце-президент Українського національного комітету ICOMOS (International Council on Monuments and Sights)

Старух Петро - народний художник України, скульптор, член спілки художників України

Стригун Федір - народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка

Ясіновський Юрій - професор, доктор мистецтвознавства

Сивохіп Володимир - диригент, заслужений діяч мистецтв, генеральний директор Львівської філармонії 

Мельничук Юрій - заступник директора ЛССМШІ ім. С.Крушельницької

Горечий Стефан - голова Галицької "Просвіти" м.Львова

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.