Спецпроект

"ПЕРШИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ" ХОЧЕ ОЦИФРУВАТИ СВІЙ АРХІВ

Перший Національний готується до створення цифрового архіву. Унікальні архівні кіно- та відеоматеріали Першого Національного почнуть переносити на цифрові носії вже у цьому році.

"На Першому Національному збереглося безліч документальних фільмів, передач, записів програм і хроніки, які є справжнім інформаційним надбанням нації, - заявив генеральний директор Національної телекомпанії України Єгор Бенкендорф. - Величезний масив унікальних відеоматеріалів, який накопичився за багато років на каналі, ми маємо намір повністю перенести на цифрові носії, щоб зберегти їх для майбутніх поколінь".

Технічне обладнання, кошти на яке передбачені у фінансуванні на 2011 рік, дозволить перенести відео з різних типів касет і плівок, які з часом руйнуються, на цифрові носії. 

Комплекс обладнання дозволить не тільки оцифровувати старі матеріали, але і в реальному часі архівувати продукти, які створюються на каналі зараз. 

Система архівації побудована таким чином, щоб максимально скоротити пошук потрібного матеріалу, і дозволить вибирати потрібний фрагмент з передачі чи програми без залучення додаткових працівників і часових ресурсів. 

Генеральний директор НТКУ підкреслив, що вже повним ходом йде робота по систематизації і підготовці до переведення усіх матеріалів у цифру, щоб зробити їх доступними для громадськості, представників науки та істориків.

Розглядається взаємодія з Центральним державним кінофотофоноархівом України (ЦДКФФУ) в галузі збереження і примноження історичного інформаційного надбання країни. 

"Створення такого архіву, з гранично відкритим доступом, посилить і патріотичне виховання. Наші матеріали - це історія, якою ми пишаємося і якою пишатимуться наші нащадки", - зазначив Єгор Бенкендорф.

"Історична Правда", згадуючи безуспішні пошуки в телецентрі і ЦДКФФУ запису новинної програми УТ "Актуальна Камера" від 24 серпня 1991 року, вітає чудову ініціативу телевізійників.

Перший Національний телеканал - спадкоємець радянського УТ, яке з'явилося на світ у січні 1965 року. Регулярні трансляції з Київського телецентру здійснюються з 1956-го, а перша телетрансляція відбулася 1 лютого 1939 року.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".