Спецпроект

На Верецькому перевалі знайшли масове поховання солдатів Карпатської України

Працівники комунального підприємства Львівської обласної ради "Доля" виявили поховання січовиків Карпатської України, розстріляних у березні 1939 р. на Верецькому перевалі в Карпатах

Про це повідомляє Zaxid.NET.

"Цього року, згідно з заходами регіональної програми Львівської обласної ради з пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій, комунальне підприємство Львівської облради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань "Доля" продовжило пошукові дослідження місць поховань січовиків Карпатської України, розстріляних у березні 1939 р. на Верецькому перевалі в Карпатах, - розповів директор КП "Доля", кандидат історичних наук Ярослав Онищук.

За допомогою мешканця с. Лази Воловецького району Закарпатської області Михайла Ґриґи (1922 р.н.) та за сприяння Лазівської сільської ради нам вдалося приблизно локалізувати одне з місць захоронень на межі Львівської і Закарпатської областей (між селами Лази та Жупани Сколівського району Львівської області).

"Пошуки захоронень січовиків ми проводимо вже не один рік, - розповідає заступник директора КП "Доля" Володимир Харчук. - Перше поховання січовиків в кількості 10 осіб ми виявили в листопаді 2008 р. в околиці с. Верб'яж Воловецького району Закарпатської області.

Минулого року партія "Свобода" організувала молодіжний табір, який займався пошуком цього захоронення. Проте тоді нам так і не вдалося відшукати захоронення. Цього року ми виявили поховання не менше 20 осіб. Про причетність загиблих до подій 1939 р. свідчать залишки військових одностроїв і взуття чехословацького зразка, а також хаотичність розташування останків у ямі".

Нагадаємо, що у 1939 р. на Верецькому перевалі угорські та польські прикордонники розстріляли близько 600 полонених січовиків, в основному захисників Карпатської Січі, вихідців з Галичини. Ексгумацію та урочисте перепоховання виявлених останків здійснять у 2011 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".