Спецпроект

"Пожежа в Биківні не є випадковою" - заява товариства "Меморіал"

Рада Київського товариства "Меморіал" ім. Василя Стуса розповсюдила заяву про вчорашній акт вандалізму, який вчинено на території національного заповідника "Биківнянські могили".

"...Рішення Київради від 28.10.2010 р. виписано так, що виконати його дирекція заповідника ніколи не зможе. Пунктом 8 рішення поставлені умови, за якими заповіднику може бути надана в користування земля, якщо заповідник заплатить 50 млн. грн. Дарницькому лісництву за ліс, що виріс на людській крові і кістках та ще кругленькі суми екологічним, архітектурним, землевпорядним, санітарноепідеміологічним та іншим підрозділам Київської адміністрації.

Інакше, як бізнесом на кістках це рішення не можна назвати.

...Пожежу та знищення господарського будиночку дирекції заповідника можна вважати не випадковою. Все ж працівники заповідника здійснювали нагляд за територією та нещодавно звернулись до Президента і КМУ з приводу масової вирубки та вивозу ділової деревини з заповідника.  Напередодні пожежі були понівечені букви напису «Національний заповідник».

Будинок не електрифікований, а як засвідчив директор заповідника, пожежа розпочалась з даху будинку і в той час, коли велась підготовка заходів до дня пам'яті жертв встановленого Указом Президента".

Товариство "Меморіал" звертається до киян - у суботу, 14 травня, приїхати до Биківнянського лісу для прибирання території, а в неділю, 15 травня, взяти як найактивнішу участь у заходах.

О 12 год.  біля братської могили відбудеться покладання вінків і панахида за участю ієрархів традиційних українських церков.

З 13 год. до 14 год. - Мітинг - Реквієм.

Їхати: До метро ст. Лісова, далі автобусами та маршрутками.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.