Спецпроект

У Парижі говорили про Петлюру і наслідки його вбивства

У Парижі в бібліотеці імені Симона Петлюри пройшла наукова конференція з нагоди 85-річчя вбивства голови директорії УНР.

В роботі конференції взяли участь відомі у Франції вчені, історики, громадські та політичні діячі, українські дипломати, правники, документалісти, кінознавці та журналісти, повідомляє "Укрінформ".

Фахівці відзначили неоднозначне тлумачення ролі та місця в українській історії постаті Симона Петлюри, оприлюднили результати проведених в Україні у цьому контексті громадських опитувань, обговорили обставини його вбивства і деталі судового процесу Шварцбарда у Парижі та презентували фільм Олександра Фролова "Непрощені".

Журналіст-міжнародник Ала Лазарєва під час виступу зупинилася на геополітичних аспектах діяльності Симона Петлюри та їхньому сприйнятті у Західній та Східній Європі.

Один з керівників проекту "Історична правда" та авторів українського телепроекту "Великі українці" Вахтанг Кіпіані, у свою чергу, розповів про ставлення сучасних українців до постаті Симона Петлюри.

На думку Кіпіані, постать голови директорії УНР досі розколює українське суспільство, що є передусім наслідком ефективності радянської пропаганди, хибним тлумаченням і сприйняттям історичних фактів і документів. Водночас експерт відзначив зростання рівня усвідомленого сприйняття ролі та значення Петлюри серед молоді України.

Французький адвокат Стефан Дуніковський розповів про деталі судового процесу над вбивцею Симона Петлюри анархістом Самуїлом (Шоломом) Шварцбардом у 1927 році.

На думку юриста, який кілька років поспіль досліджував в архівах Франції справу Шварцбарда, французьке правосуддя несправедливо виправдало вбивцю голови директорії УНР, на що вказують аргументація як сторони захисту, так і обвинувачення, а також логіка дій та істинні політичні мотиви французької влади.

Як убивали Симона Петлюру

Симона Петлюру було вбито 25 травня 1926 року на розі бульвару Сен-Мішель та вулиці Расіна у Латинському кварталі Парижа. Тоді пролунало сім пострилів, п'ять куль влучили в тіло С. Петлюри, три з яких виявилися смертельними. Вбивця Самуїл Шварцбард відразу здався поліції, заявивши про мотиви скоєного.

Судовий процес розпочався 18 жовтня 1927 року і набув широкого розголосу. На захист підсудного виступили відомі на той час люди, філософ Анрі Бергсон, письменники Ромен Роллан, Анрі Барбюс, Максим Горький, фізики Альберт Ейнштейн та Поль Ланжевен. Захист вів французький адвокат Анрі Торрес. Французьке правосуддя виправдало Шварцбарда, примусивши його сплатити штраф.

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.