Спецпроект

Хати, на які не знайшлися гроші в Кабміну, відреставрують за норвезький грант

У Львові в Музеї народної архітектури і побуту упродовж місяця тривають роботи з реставрації хати с. Мшанець (ХІХ ст.). У роботах беруть участь представники норвезького скансену у Ліллехаммері та працівники львівського музею.

Про повідомляє Zaxid.net із посиланням на заступника міського голови Львова з гуманітарних питань Василя Косіва.

"Роботи фінансує уряд Норвегії. Уряд України на Музей народної архітектури і побуту коштів не виділяв, - зазначив Косів. - Цей перший пілотний проект. Уряд Норвегії зарезервував більші кошти на наступні проекти в цьому музеї".

Норвезький уряд виділив близько 40 тисяч євро: половина цих коштів піде саме на реставрацію, решта - на логістику (поїздка українських реставраторів у Норвегію, приїзд норвезьких реставраторів та ін).

Як розповів директор Музею Майхауген у Лілехаммері Гьоте Якобсон, у дерев'яних конструкціях у Львові та в Норвегії є подібні речі.

"Основна проблема хати (с. Мшанець) - заміна старих дерев'яних частин на нову високоякісну деревину. Хата буде відновлена за тією технологією, яка була використана під час її будівництва, буде використано деревина, і жодного цвяха. Потрібно близько п'яти місяців, щоб завершити повністю цю хату, - зазначив Гьоте Якобсон. - У Норвегії в таких дерев'яних будинках досі живуть".

Ділячись досвідом, норвезькі спеціалісти цікавляться й нашим. Зокрема, норвежців зацікавила українська технологія з реставрації солом'яних дахів.

Нагадаємо, рік тому Музей народної архітектури та побуту (Шевченківський гай), що у Львові, отримав норвезький грант у розмірі 500 тис. доларів США. Кошти планують скерувати на навчання персоналу, відновлення будівель, наведення порядку в музеї.

Раніше повідомлялося, що 50 об'єктів Музею народної архітектури та побуту (відомий у народі "Шевченківський гай") у Львові потребують негайної комплексної реставрації.

В Україні є кілька великих скансенів: найбільший у Києві (150 га), у Львові (55 га), у Переяслав-Хмельницькому (30 га), менші (3-5 га) - в Ужгороді та Чернівцях.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.