Спецпроект

Вперше в історії України пошуковці спробують об'єднатися

18 червня у Києві відбудеться Перший Всеукраїнський з'їзд пошукових організацій.

Про це "Історичну Правду" повідомили організатори заходу.

На з'їзді будуть представлені пошукові організації з 22 областей України, які працюють виключно в межах чинного законодавства та займаються питаннями пошуку і перепоховання загиблих воїнів ІІ світової війни, відновленням оборонних об'єктів тощо. Всього очікується присутність понад 130 делегатів.

За словами організаторів, цей захід не є комерційним та не має політичного спрямування. Вперше в історії незалежної України пошуковці вирішили об'єднатися, щоб вивести свою діяльність на якісно новий рівень.

"Сьогодні пошуком останків загиблих воїнів у нашій країні займаються лише ентузіасти, причому за власний кошт, - зазначив голова оргкомітету з'їзду Ярослав Жилкін. - Ми вирішили створити Всеукраїнське громадське об'єднання, щоб поєднати наші можливості та зусилля для розвитку пошукового руху, налагодження співпраці з державними органами".

За словами Жилкіна, серед першочергових завдань пошуковців:

- внесення змін до пошукового законодавства,

- протидія незаконним копачам, які по суті є просто мародерами,

- ініціювання прийняття державних та регіональних програм з охорони історико-культурної спадщини.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.