Спецпроект

ДОНЕЦЬКІ ШАХТАРІ СПАЛИЛИ ПРАПОРИ СРСР І ТРЕТЬОГО РЕЙХУ (відео)

Сьогодні, 22 червня, о четвертій ранку на вершині одного з териконів шахти ім. Челюскінців у Донецьку шахтарі-пенсіонери спалили прапори фашизму та більшовизму.

Про це повідомляє портал NGO.donetsk.ua.

Олександр Луцик та Віктор Міхащенко назвали офіційні символи війни сатанинськими та антилюдськими. Подібний захід, до того ж організований звичайними шахтарями, відбувся в Донецьку вперше.

Олександр Луцик - шахтар-пенсіонер, який має 27 років підземного стажу, він - голова профспілки шахтарів-бандерівців. Віктор Міхащенко має 18 років підземного стажу. 

"Ми два українці з Донецької області. Сьогодні, коли 70 років тому почалася бойня, яку розв'язали дві сатанинські сили: одна - з Москви, одна - з Берліну, солідаризуємось з рішенням ОБСЄ. У ньому обидва ці кровожерні режими визнали винними в цій бойні, - розповідає Олександр Луцик. - Тому ми спалили два сатанинських знамення, бо вони уособлюють ці дві сили: гітлерівську і сталінську".

"Двоє шахтарів на пенсії - один з Донецька, інший з Вугледару - хочемо сказати для тих, хто ще не розуміє, що таке ці прапори. Якщо ми європейці, то з такими прапорами у гості ніхто нікуди в Європі не ходить. - додав Луцик. - Гадаю, що сьогодні всі люди доброї волі підтримають те, що ми зробили, і будуть робити теж саме".

Нагадаємо, 1 липня 2009 року Парламентська асамблея ОБСЄ виступила із резолюцією "Воз'єднання розділеної Європи". У ній комунізм прирівняли до нацизму і закликали до засудження тоталітарних режимів на міжнародному рівні.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.