Спецпроект

ДОНЕЦЬКІ ШАХТАРІ СПАЛИЛИ ПРАПОРИ СРСР І ТРЕТЬОГО РЕЙХУ (відео)

Сьогодні, 22 червня, о четвертій ранку на вершині одного з териконів шахти ім. Челюскінців у Донецьку шахтарі-пенсіонери спалили прапори фашизму та більшовизму.

Про це повідомляє портал NGO.donetsk.ua.

Олександр Луцик та Віктор Міхащенко назвали офіційні символи війни сатанинськими та антилюдськими. Подібний захід, до того ж організований звичайними шахтарями, відбувся в Донецьку вперше.

Олександр Луцик - шахтар-пенсіонер, який має 27 років підземного стажу, він - голова профспілки шахтарів-бандерівців. Віктор Міхащенко має 18 років підземного стажу. 

"Ми два українці з Донецької області. Сьогодні, коли 70 років тому почалася бойня, яку розв'язали дві сатанинські сили: одна - з Москви, одна - з Берліну, солідаризуємось з рішенням ОБСЄ. У ньому обидва ці кровожерні режими визнали винними в цій бойні, - розповідає Олександр Луцик. - Тому ми спалили два сатанинських знамення, бо вони уособлюють ці дві сили: гітлерівську і сталінську".

"Двоє шахтарів на пенсії - один з Донецька, інший з Вугледару - хочемо сказати для тих, хто ще не розуміє, що таке ці прапори. Якщо ми європейці, то з такими прапорами у гості ніхто нікуди в Європі не ходить. - додав Луцик. - Гадаю, що сьогодні всі люди доброї волі підтримають те, що ми зробили, і будуть робити теж саме".

Нагадаємо, 1 липня 2009 року Парламентська асамблея ОБСЄ виступила із резолюцією "Воз'єднання розділеної Європи". У ній комунізм прирівняли до нацизму і закликали до засудження тоталітарних режимів на міжнародному рівні.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.