Спецпроект

ДОНЕЦЬКІ ШАХТАРІ СПАЛИЛИ ПРАПОРИ СРСР І ТРЕТЬОГО РЕЙХУ (відео)

Сьогодні, 22 червня, о четвертій ранку на вершині одного з териконів шахти ім. Челюскінців у Донецьку шахтарі-пенсіонери спалили прапори фашизму та більшовизму.

Про це повідомляє портал NGO.donetsk.ua.

Олександр Луцик та Віктор Міхащенко назвали офіційні символи війни сатанинськими та антилюдськими. Подібний захід, до того ж організований звичайними шахтарями, відбувся в Донецьку вперше.

Олександр Луцик - шахтар-пенсіонер, який має 27 років підземного стажу, він - голова профспілки шахтарів-бандерівців. Віктор Міхащенко має 18 років підземного стажу. 

"Ми два українці з Донецької області. Сьогодні, коли 70 років тому почалася бойня, яку розв'язали дві сатанинські сили: одна - з Москви, одна - з Берліну, солідаризуємось з рішенням ОБСЄ. У ньому обидва ці кровожерні режими визнали винними в цій бойні, - розповідає Олександр Луцик. - Тому ми спалили два сатанинських знамення, бо вони уособлюють ці дві сили: гітлерівську і сталінську".

"Двоє шахтарів на пенсії - один з Донецька, інший з Вугледару - хочемо сказати для тих, хто ще не розуміє, що таке ці прапори. Якщо ми європейці, то з такими прапорами у гості ніхто нікуди в Європі не ходить. - додав Луцик. - Гадаю, що сьогодні всі люди доброї волі підтримають те, що ми зробили, і будуть робити теж саме".

Нагадаємо, 1 липня 2009 року Парламентська асамблея ОБСЄ виступила із резолюцією "Воз'єднання розділеної Європи". У ній комунізм прирівняли до нацизму і закликали до засудження тоталітарних режимів на міжнародному рівні.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.