Спецпроект

Поляки назвали дипломатів, які співпрацювали з комуністами

Польські ЗМІ оприлюднили список дипломатів, які співпрацювали зі спецслужбами комуністичної Польської Народної республіки.

Про це повідомляє "Жеч Посполіта" з посиланням на тижневик "Uważam rze".

Йдеться про працівників дипломатичних установ Польщі, які у результаті люстраційних процесів або ж добровільно заявили про свою співпрацю із спецслужбами комуністичної Польської Народної республіки, або ж яких Інститут національної пам'яті та МЗС країни підозрюють у такій співпраці.

Усі ці дипломати (всього їх 237 осіб) до недавнього часу перебували на державній службі та працювали на відповідальних посадах у польських посольствах та консульствах по всьому світу, в тому числі і в Україні.

Тижневик пише, що кількість таких функціонерів та агентів у закордонних службах може сягати 10% із усіх 2871 працівників. Аналізуючи список, робиться висновок, що із них аж 27 осіб досягнули найвижчого дипломатичного ступеня - титулярного посла.

Переважна більшість із них - це дипломати, які зараз є, або у минулому очолювали польські диппредставництва та виконували ключові функції у апараті МЗС Польщі.

У списку - Томаш Туровський, який (будучи офіцером служби безпеки ПНР) вступив до чернечого ордену і шпигував у Ватикані, а також Ярослав Спира, син легендарного ПНРівського шпигуна Евґеніуша Спири, якого також було звинувачено у співпраці з комуністичним спецслужбами і звільнено із посади Посла Польщі в Перу.

У списку, опублікованому тижневиком - дипломати та працівники консульств, які ще недавно працювали у Києві, Одесі, Луцьку та Львові.  

Цікаво, що працівники Генерального консульства у Львові Вальдемар Ковальський та Мірослав Грита працювали на своїх посадах протягом 2006-10 років. Проти останнього Інститут національної пам'яті Польщі відсилав матеріали до суду у лютому 2011 року.

У списку тих членів дипломатичних служб Польщі, які зізналися в роботі чи таємній співпраці з комуністичними спецслужбами, є й Ярослав Дрозд, який має стати генконсулом Польщі у Львові. Про це повідомляє Вголос.

Нагадаємо, що Литва вирішила оприлюднити прізвища всіх громадян, хто співпрацював з КГБ СРСР у радянські часи. Імена осіб, які раніше вже зізналися у співпраці, залишаться засекреченими, тоді як імена тих, хто досі цього не зробив - стануть публічно відомими.

Раніше голова Українського інституту національної пам'яті Валерій Солдатенко заявив, що перед інститутом "не стоїть завдання проводити люстрацію".

Список
працівників установ польського МЗС в Україні, які заявили про свою службу або співпрацю із комуністичними спецслужбами, а також осіб, яких IPN підозрює у люстраційному приховуванні:

Bojanowicz Bogusław - Konsulat Generalny Odessa, I sekretarz
Kowalski Waldemar - Konsulat Generalny Lwów, I sekretarz
Podlecki Zbigniew - Ambasada Kijów, attache
Szostak Sylwester -  Konsulat Generalny Łuck, radca-minister, kierownik wydziału ruchu
Wilk Witold - Ambasada Kijów, radca
Wrotniak Sławomir - Ambasada Kijów, I radca
Gryta Mirosław - Konsulat Generalny Lwów, I sekretarz

---------------------

Підготував: Остап КОЗАК

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.