Спецпроект

На Хортиці знищили хрест, встановлений до 1-ої річниці Незалежності

На запорізькому острові Хортиця був демонтований дерев'яний православний хрест, встановлений представниками козацького руху в 1992 році - до першої річниці Незалежності України.

Про це повідомляють "Запоріжжя.Коментарі".

Тим часом перший віце-губернатор Запорізької області Олексій Литвин вважає, що демонтаж хреста, який простояв на кургані біля Музею запорізького козацтва на Хортиці близько 20 років - це не блюзнірство, а "модернізація об'єкта".

За словами Литвина, в тому, що демонтований хрест, що простояв на острові близько 20 років, немає нічого страшного. Більш того, це зроблено лише з однією метою - «модернізувати» курган і привести його в порядок.

"Я не розумію, чому ця ситуація викликала такий ажіотаж. Цей хрест зняли, бо на його місці готується розміщення нового хреста і найвищого в Україні флагштоку", - сказав Литвин.

Він також додав, що на цьому місці буде встановлено сучасний триметровий гранітний хрест, а демонтаж попереднього хреста підтримав архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука.

На його місці буде реалізований "проект губернатора" - встановлено щоглу, на яку піднімуть прапор України "на рекордну висоту".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.