Спецпроект

Заступник губернатора збрехав про церковний дозвіл руйнувати пам'ятки?

Знесення православного хреста, встановленого на Хортиці на кургані біля Музею історії запорізького козацтва 19 років тому, викликало несприйняття у глави Запорізької єпархії Луки.

Дерев'яний хрест, встановлений козаками біля Музею запорізького козацтва на Хортиці 19 років тому, до 1-ої річниці Незалежності, був демонтований без благословення церковної влади.

"Після ознаменування першої річниці Незалежності нашої держави на найвищій точці острова Хортиця було встановлено Святий Хрест, який за задумом мав захищати нашу молоду державу від усіляких спокус, - цитує прес-служба Запорізької єпархії владику Луку. - Після освячення єпископом Василієм біля підніжжя Святого Хреста відбувалися усі значущі заходи нашого православного козацтва. І сьогодні ми є свідками того, як цей Святий Хрест було, м'яко кажучи, демонтовано: не спитавши благословення не те що правлячого архієрея, а й навіть простого священика, Хрест було безжально скинуто з горба".

Нагадаємо, що раніше перший заступник голови Запорізької ОДА Олексій Литвин повідомив, що демонтаж 19-річного хреста для "модернізації" кургану було здійснено з благословення архієпископа Запорізького і Мелітопольського Луки.

"Мені зателефонував перший заступник губернатора, який запевнив, що замість демонтованого буде встановлений новий гранітний триметровий Хрест, - стверджує натомість владика Лука. - Але, ознайомившись з проектом реконструкції горба, ми не бачимо на ньому Святого Хреста".

На місці встановленого в 1992 році православного хреста запорізька влада хоче встановити найвищий в Україні флагшток для державного прапора.

За даними керівництва Національного заповідника "Хортиця", завдяки новому флагштоку на Хортиці "полотнище державного прапора підніметься на рекордну висоту: 85-90 метрів: 15 метрів - висота кургану, 40 метрів - висота хортицьких скель над водою у місці установки і 30-35 метрів - висота самого флагштоку".

Проектом створення найвищого флагштоку в Україні, за даними ОДА, передбачено також облаштування оглядового майданчика на вершині кургану, де його буде встановлено, будівництво зручної для підйому пішохідної естакади і установку скульптурної композиції, присвяченої козацькому минулому Запорізького краю.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.