Спецпроект

В Євпаторії встановлять меморіал загиблим внаслідок вибуху будинку

В Євпаторії затверджено остаточний варіант пам'ятника, який буде встановлено на вулиці Некрасова, де три роки тому внасідок вибуху впали два під'їзди 5-поверхового будинку.

Про це йдеться на міському порталі Євпаторії, повідомляють "Крим.Коментарі".

На руїнах зруйнованого будинку зображені стилізовані фігури трьох людей: жінки, чоловіка і дитини - сім'я, що йде у вічність. Прийнято рішення відмовитися від релігійної символіки, оскільки серед загиблих були представники різних релігійних конфесій.

Висота зображення разом з основою буде близько 3,5 метрів. Матеріал - білий художній бетон. За пам'ятником - стіна. На ній будуть схематично зображені квартири з іменами загиблих. Перед монументом ближче до вулиці Некрасова встановлять плиту з інформацією про трагедію.

 

По контуру зруйнованих вибухом під'їздів пройдуть доріжки. У центрі квадрату планується розбити газон, де і буде встановлений монумент. Довкола висадять вічнозелені рослини: кипариси або туї.

Нагадаємо, 24 грудня 2008 року близько 22 години в Євпаторії, на вулиці Некрасова, стався вибух, в результаті якого обрушилися 2 під'їзди житлового 5-поверхового будинку. На місці події виявлено 27 загиблих, у тому числі 3 дитини. З-під завалів будинку врятовано 21 особу.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.