Спецпроект

Держархів допоможе шукати загиблих у Другій світовій

Державна архівна служба України та Всеукраїнська громадська організація пошуковців "Союз "Народна пам'ять" підписали меморандум про співробітництво в пошуку загиблих жертв війни та політичних репресій.

Про це ІП повідомила прес-служба ВГО "Союз "Народна пам'ять".

Підписи на документі поставили голова ДАСУ Ольга Гінзбург та голова організації пошуковців Ярослав Жилкін.

За словами Гінзбург, надзвичайно корисною та цікавою для пошукових організацій буде інформація, що зберігається в обласних архівах. Згідно з меморандумом, обласні архівні установи також будуть включені у співпрацю з громадськими пошуковими організаціями.

Окрім того, ДАСУ як державна установа має угоди з архівними установами різних країн та може отримувати від них різноманітну інформацію:

"При цьому на наше звернення архіви інших країн відповідають значно швидше, ніж на запити фізичних осіб. Якщо, наприклад, в Центральному архіві Міноборони Росії в місті Подольську наш запит може бути опрацьований протягом 10 днів, то на такий же запит від простого громадянина можуть відповісти через три місяці".

"В рамках роботи за цим меморандумом ми зможемо вибудувати такий ланцюжок: фізичні особи, що шукають своїх загиблих родичів, можуть звертатися по допомогу до ВГО "Союз "Народна пам'ять", а громадська організація у свою чергу - до нас, - зазначила Гінзбург. - Таким чином спільними зусиллями ми зможемо зробити набагато більше у справі увічнення пам'яті загиблих".

"За останніми даними, які мені вдалося з'ясувати, у нас близько 6 млн. зниклих без вісти під час Великої Вітчизняної війни. В жодної країни світу немає такої кількості, - повідомив голова правління ВГО "Союз "Народна пам'ять" Ярослав Жилкін. - А вони насправді не зникли, вони загинули і лежать десь в окопах, землянках, бліндажах. Ми знаходимо їх там, де їх смерть застала".

Жилкін зазначив, що не всіх знайдених вдається ідентифікувати, лише приблизно одного зі ста. За допомогою співпраці з архівами пошуковець сподівається покращити цю статистику і повернути імена значно більшій кількості загиблих.

За словами Ярослава Жилкіна, понад 50% роботи пошуковців - це саме робота в архівах: пошук та уточнення місця тих чи інших подій, кількості їх учасників, кількості загиблих, місць поховань тощо.

Тепер не лише архіви будуть сприяти більшій ефективності польових пошукових робіт, а й пошуковці зможуть збагачувати архіви досі невідомими фактами, які часто з'ясовуються в ході польових експедицій та фіксуються у звітах пошуковців.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.