Спецпроект

Держархів допоможе шукати загиблих у Другій світовій

Державна архівна служба України та Всеукраїнська громадська організація пошуковців "Союз "Народна пам'ять" підписали меморандум про співробітництво в пошуку загиблих жертв війни та політичних репресій.

Про це ІП повідомила прес-служба ВГО "Союз "Народна пам'ять".

Підписи на документі поставили голова ДАСУ Ольга Гінзбург та голова організації пошуковців Ярослав Жилкін.

За словами Гінзбург, надзвичайно корисною та цікавою для пошукових організацій буде інформація, що зберігається в обласних архівах. Згідно з меморандумом, обласні архівні установи також будуть включені у співпрацю з громадськими пошуковими організаціями.

Окрім того, ДАСУ як державна установа має угоди з архівними установами різних країн та може отримувати від них різноманітну інформацію:

"При цьому на наше звернення архіви інших країн відповідають значно швидше, ніж на запити фізичних осіб. Якщо, наприклад, в Центральному архіві Міноборони Росії в місті Подольську наш запит може бути опрацьований протягом 10 днів, то на такий же запит від простого громадянина можуть відповісти через три місяці".

"В рамках роботи за цим меморандумом ми зможемо вибудувати такий ланцюжок: фізичні особи, що шукають своїх загиблих родичів, можуть звертатися по допомогу до ВГО "Союз "Народна пам'ять", а громадська організація у свою чергу - до нас, - зазначила Гінзбург. - Таким чином спільними зусиллями ми зможемо зробити набагато більше у справі увічнення пам'яті загиблих".

"За останніми даними, які мені вдалося з'ясувати, у нас близько 6 млн. зниклих без вісти під час Великої Вітчизняної війни. В жодної країни світу немає такої кількості, - повідомив голова правління ВГО "Союз "Народна пам'ять" Ярослав Жилкін. - А вони насправді не зникли, вони загинули і лежать десь в окопах, землянках, бліндажах. Ми знаходимо їх там, де їх смерть застала".

Жилкін зазначив, що не всіх знайдених вдається ідентифікувати, лише приблизно одного зі ста. За допомогою співпраці з архівами пошуковець сподівається покращити цю статистику і повернути імена значно більшій кількості загиблих.

За словами Ярослава Жилкіна, понад 50% роботи пошуковців - це саме робота в архівах: пошук та уточнення місця тих чи інших подій, кількості їх учасників, кількості загиблих, місць поховань тощо.

Тепер не лише архіви будуть сприяти більшій ефективності польових пошукових робіт, а й пошуковці зможуть збагачувати архіви досі невідомими фактами, які часто з'ясовуються в ході польових експедицій та фіксуються у звітах пошуковців.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.