Спецпроект

Вакарчук: "Уряд вириває сторінки історії, але ми маємо казати правду"

В с. Папірня Жовківського району Львівської області 28 серпня громада села освятила могилу "Борцям за волю України, воїнам Української повстанської армії".

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Настоятель Крехівського монастиря св. Миколая отець Пантелеймон Саламаха у зверненні до громади зазначив, що варто задуматись над тим, ким ми є, адже "Україна - це не ефемерне явище, це - усі ми. Якщо ми не будемо працювати задля майбутнього України, ніхто замість нас цього не зробить".

Вшанувати пам'ять вояків УПА приїхав ректор Львівського університету Іван Вакарчук: "Відкриттям і посвяченням цього пам'ятника ми вшановуємо наших героїв, які віддали життя за незалежність України".

"Нині нам говорять, що це не наші герої, виривають сторінки з української історії, аркуші з підручників української мови і літератури, де наші письменники, наші класики. І так чинить наш, нібито український, уряд. Але обов'язок кожного з нас - говорити прямо і правду, незважаючи на неправду і страх, які панують нині в країні", - підкреслив ректор.  

Іван Вакарчук наголосив: "Адже вони - НАШІ герої, і це ЇМ ми вдячні за те, що живемо в незалежній Україні, і пам'ятаємо, що на страху не побудуєш європейської демократичної держави".

Ідея спорудити в рідному селі пам'ятний знак "Пам'яті воїнів Української повстанської армії, які загинули в боротьбі за Українську самостійну соборну державу" належала Зіновію Парасюку, яку активно підтримали Петро Кратюк та Іван Вакарчук. 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.