Спецпроект

"Гонка трупів" у Волинській трагедії лякає - В'ятрович

Більшість цифр жертв, які побутують в історіографії українсько-польського військового конфлікту 1940-их років, мають радше політично-спекулятивний характер.

Про це в інтерв'ю Zaxid.net повідомив кандидат історичних наук, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, екс-директор Архіву СБУ Володимир В'ятрович.

"Я не читав жодної поважної роботи, де було б викладено методологію підрахунку жертв. Це дуже непросто, - зазначив історик. - Ми маємо певні переписи населення тих теренів до 1939 року. Але після того відбувалися: депортація восени 1939 року, потім депортація 1941 року, депортації і репресії 1939-1941 років, бойові дії, німці вивозили і українців, і поляків до Німеччини.

За словами В'ятровича, ніхто не знає точних цифр депортованих і загиблих, тому всі цифри щодо загиблих унаслідок українсько-польського військового конфлікту 1940-их років радше є надуманими.

"Лякає постійна прогресія даних, така собі "гонка трупів" у Волинській трагедії, - підкреслив історик. - Ще в 90-х роках звучала цифра - близько 50 тисяч загиблих поляків, потім озвучили 75 тисяч, далі - 90, 100 тисяч. Більш праві історики говорять вже й про 250 тисяч і навіть 500 тисяч. Так що методології немає, але є жонглювання цифрами".

Волинська трагедія: пошук між двома правдами

На думку голови вченої ради ЦДВР, роздування кількості жертв цієї війни є безглуздим, їх і так було багато. А ми повинні віддати належну шану всім загиблим. 

Нагадаємо, що у серпні 2011 року, під час ексгумації жертв нападу загону УПА на поляків села Острівки відбулася суперечка між польськими археологами і українськими експертами щодо кількості знайдених останків.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.