Луганський суд вважає, що вивішувати червоні прапори - нормально

Луганський окружний адмінсуд відмовився визнати незаконним рішення Луганської облради про вивішуванні прапора Перемоги у річницю початку Великої вітчизняної війни.

Про це повідомляє прес-служба облради.

"Оскаржуваний пункт рішення не встановлює, не змінює і не припиняє норми права: в ньому депутати просто висловили свою позицію, своє бажання увіковічнити пам'ять жертв Великої Вітчизняної війти та подвиг переможців. І в жодному разі не зазіхати на державні символи", - зазначили представники облради в суді.

Крім того, як повідомили захисники, рішення облради не було і не могло послужити керівництвом до дії для інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, оскільки не носить імперативного характеру.

Як відомо, у червні Конституційний суд визнав незаконним використання червоного прапора на рівні з державним стягом України.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.