КЛІНЧАЄВ ЗБРЕХАВ ПРО ПАМ'ЯТНИК КАТЕРИНІ ІІ У ЛУГАНСЬКУ

Влада Луганська не ухвалювала рішення про встановлення в місті пам'ятника російській імператриці Катерині II.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на заступника начальника управління Луганської міської ради з питань внутрішньої та інформаційної політики Олександра Савенка.

За його словами, рішення встановити в Луганську пам`ятник російській імператриці Катерині II може ухвалити лише громада (територіальна громада, орган місцевого самоврядування) міста.

"Громада міста такого рішення не приймала, - сказав Савенко. - Раніше пропонувалося пам`ятник Катерині II встановити в Сквері Пам`яті, але це викликало негатив у громадськості Луганська. Зараз оголошено конкурс на тематику пам`ятника, який планується встановити в цьому сквері".

Керівник прес-служби обласної ради Олена Бугаєць також заявила, що обласна влада не виділяла землю під установлення пам`ятника російській імператриці.

"Виділяти землю в місті може міська рада, а не обласна. Обласна рада землю в Луганську не виділяє", - наголосила Бугаєць.

У жовтні 2011 року скандальний депутат Луганської обласної ради Арсен Клінчаєв заявив, що в Луганську встановлять пам`ятник Катерині ІІ і під це облрада вже нібито "виділила землю в центрі міста".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.