Янукович так і не поклав квіти до пам'ятника львівським професорам

Президенти Польщі та Німеччини Броніслав Коморовський і Крістіан Вульф поклали у Вроцлаві квіти до пам'ятника розстріляних нацистами професорів Львівських університетів. Віктор Янукович не прибув на церемонію.

Про це повідомляє "Польське радіо".

Покладання квітів відбувалося в рамках святкування 200-річчя Вроцлавського університету, в якому Янукович мав узяти участь разом із німецьким і польським президентами. Однак візит українського президента до Польщі було відкладено нібито через туман на місцевому аеродромі.

Пам'ятник львівським професорам розташовано у Вроцлавській політехніці, він присвячений ученим, які було замордовані гітлерівцями 4 липня 1941 року на Вулецьких пагорбах у Львові. Тоді нацисти розстріляли 36 львівських учених, серед яких були науковці світового рівня - філолог Тадеуш Бой-Желеньський, медик Антоній Цєшинській, ректор "Львівської політехніки" Каспар Вайгель та інші.

Аналогічний пам'ятник було відкрито цього року за сприяння Львівської міськради у Львові.

Убивство професорів у Львові: факти і міфи

Польське радіо повідомило, що неофіційною темою зустрічі лідерів трьох країн мала бути доля ув'язненої Юлії Тимошенко.

Після закінчення святкування президент Німеччини Крістіан Вульф висловив жаль з приводу того, що погода завадила українському президенту відвідати урочистості, і промовисто натякнув, що зустріч відбудеться, "коли з України спаде туман".

У вересні 2011 року в костелі сусіднього з Вроцлавом міста Свидниця за участі місцевої влади було відкрито пам'ятну таблицю, яка звинувачує у розстрілі львівських професорів українців із батальйону "Нахтіґаль".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.