У Ніжині демонтують пам'ятник Леніну

Міська рада міста Ніжин (Чернігівська область) прийняла рішення прибрати пам'ятник Леніну з центральної площі міста.

Про це повідомляє прес-служба партії "ВО "Свобода".

З ініціативи депутата-"свободівця" Володимира Боровика сесія Ніжинської міськради прийняла рішення демонтувати пам'ятник вождю більшовицької революції в Російській імперії 1917 року.

Депутати звернулися до Чернігівської обласної ради з проханням зняти з обліку пам’ятників об’єкт "Пам'ятник В. І. Леніну" і демонтувати його.

Також міськрада ухвалила рішення про створення тимчасової депутатської комісії з питань перейменування назв вулиць і площ міста. Очолив її все той же Боровик – викладач Ніжинського державного університету імені Гоголя.

Нагадаємо, 20 грудня 2011 року суд визнав незаконним здійснений у 2008 році демонтаж пам'ятника Леніну з центральної площі Черкас.

На почату грудня 2011 року закарпатські комуністи заявили, що вимагають повернути в центр Ужгорода пам'ятник Леніну, демонтований у 1991 році. Тим часом греко-католики пропонують переплавити бронзового Ілліча на єпископа Андрія Бачинського.

У листопаді нардеп від КПУ Євген Царьков заявив, що комуністи відновили в Україні 80 пам'ятників Леніну.

У квітні на кошти КПУ було встановлено пам'ятник Леніну в селі Новослобідка Запорізької області. Відкриття теж відбулося від імені місцевої громади.

У червні комуністи відновили розбитий невідомими пам'ятник Леніну в смт Шишаки Полтавської області.

В серпні було демонтовано пам'ятник Леніну на центральній площі Борисполя (Київська область).

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.