Російський історик розкаже про російський неототалітаризм - анонс

Журнал "Український тиждень" та книгарня "Є" запрошують на київську лекцію історика Юрія Афанасьєва "Природа і суть російського неототалітаризму".

Захід відбудеться 19 січня о 18:00 у книгарні "Є" на Лисенка, 3 (метро "Золоті Ворота".

Юрій Афанасьєв — російський політик та історик, ідеолог антикомуністичного руху в СРСР, один із засновників і співголова руху "Демократическая Россия".

1957 рік — закінчив історичний факультет МДУ.
1971 рік — закінчив аспірантуру АСН при ЦК КПРС.
1971, 1976 роки — стажувався в Паризькому університеті (Сорбонна).

1972—1981 роки — доцент кафедри всесвітньої історії, проректор із навчальної роботи ВКШ при ЦК ВЛКСМ.

1983—1986 роки — редактор відділу історії, член редколегії журналу "Коммунист"; завідувач секції історії культури зарубіжних країн Інституту всесвітньої історії АН СРСР.
1986—1991 роки  ректор Московського державного історико-архівного інституту.
1991—2006 роки — засновник, ректор, президент Російського державного гуманітарного університету.
1989 рік — обраний народним депутатом СРСР.
1990—1992 роки — один із творців і співголова руху "Демократическая Россия". Ініціатор та лідер групи "Независимая гражданская инициатива".

1993 рік — склав із себе повноваження народного депутата Росії.

Нагороди

Орден Почесного легіону (Франція)
Командор ордена Великого князя Литовського Ґедимінаса (Литва)
Командор I класу ордена Полярної зірки (Швеція)
Офіцер ордена Заслуг перед Республікою Польща (Польща)
Пам"ятна медаль "13 січня" (Литва).

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.