Фундація Ольжича віддала в архів документи еміграції

B січні з Фундації ім. Ольжича до Центрального державного архіву зарубіжної україніки було передано документи української еміграції післявоєнного періоду.

Про це повідомляє портал "Культура".

Папери охоплюють період з кінця Другої світової війни до 2000-х років.

У переданих до архіву документах містяться відомості про післявоєнну роботу багатьох українських установ та організацій за кордоном: Державного центру УНР в екзилі, Конференції Українських політичних партій і організацій, Української Гельсінської спілки, Світової координаційної ради ідеологічно споріднених націоналістичних організацій, Організації та Проводу українських націоналістів, Українського національного об’єднання в Канаді, Організації державного відродження України та інші.

Надзвичайно цікавим є листування Н. Пазуняк з різними особами, листування Зенона Городиського з Президентом УНР Миколою Лівицьким, головою Проводу українських націоналістів Д. Квітковським, листи О. Бойдуника до М. Лівицького, до кардинала Йосипа Сліпого, листування Ісаака Мазепи з генералом Миколою Капустянським, О. Бойдуником і З. Городиським та листи інших визначних представників української еміграції.

Серед документів, що відтепер зберігаються у ЦДАЗУ – відомості про діяльність Координаційного українського комітету в 1945–1946 рр., протокол засідання першої сесії Української Національної ради 16–20 липня 1948 р. та його рішення, протоколи засідань Президії УНРади у наступні роки та листування з приводу цих засідань.

1992: УНРада складає повноваження у зв'язку з незалежністю (ВІДЕО)

Серед переданих до ЦДАЗУ – Тимчасовий закон про реорганізацію Українського державного центру, доповнення до нього, а також інші свідчення про законотворчу діяльність української еміграції.

Крім архівних документів, архів отримав також підшивку українського журналу у Великій Британії "Визвольний шлях" за 1960–1980-ті рр. та окремі випуски періодичних і неперіодичних видань українських організацій Австрії, Великої Британії, Канади, Німеччини та США. 

У кінці 2011 року колекція архіву поповнилися різноманітними документами​, які належали українській письменниці з Франції Наталії Замулко-Дюбуше, книгами та періодичними виданнями Бібліотеки й Архіву  імені Т. Шевченка Союзу Українців у Великій Британії, документами та друкованими виданнями Українського музею-архіву в Клівленді (США).

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.