"Вікіпедія" і Спілка краєзнавців підпишуть меморандум про співпрацю

29 лютого в Інституті історії НАНУ відбудеться засідання президії правління Національної спілки краєзнавців України. На заході буде підписано меморандум про співпрацю між Національною спілкою краєзнавців України та громадською організацією "Вікімедіа Україна".

 

Меморандум передбачає взаємодію дослідників рідного краю і редакторів української Вікіпедії у проектах: "Населені пункти України", "Вікіекспедиції", "Вікі любить пам'ятки" та інших. А також проведення вишколів, залучення науковців, музейних працівників та викладачів до редагування статей української Вікіпедії.

Національна спілка краєзнавців України – створена 1990 в Києві як громадська організація – правонаступниця Українського комітету краєзнавства, що діяв у 1925 – 1933. Нині – це національна всеукраїнська творча спілка, яку з часу її створення і до 2011 очолював академік НАН України Петро Тронько.

Громадська організація "Вікімедіа Україна" є регіональним відділенням фонду "Вікімедіа", який опікується розвитком Вікіпедії та низки інших вікі-проектів. Вікіпедія є волонтерським проектом, тому він потребує підтримки для реалізації ідей, пов’язаних з поширенням вільних знань.

Міф про 9 травня. Коли закінчилась війна?

Вдень 9 травня мені зателефонули з Москви і повідомили, що вся документація про капітуляцію німецько-фашистської Німеччини отримана і вручена Верховному Головнокомандувачу. Отже, закінчилася кровопролитна війна. Фашистська Німеччина та її союзники були остаточно розгромлені. /Жуков Г. К. "Воспоминания и размышления"/

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.