У "Тюрмі на Лонцького" розкажуть про Музей Варшавського повстання

У Львові під час чергової лекції з циклу "Тоталітарне минуле в музеях" розкажуть про музей Варшавського повстання.

 Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

У 2002 році у столиці Польщі було відкрито унікальний музей, повністю присвячений одній події — Варшавському повстанню, яке 1 серпня 1944 року підняли бійці Армії Крайової. Вони хотіли завдячувати своєю свободою тільки собі.

Лекцію "Музей Варшавського повстання: розповідь про одну подію" прочитає Олеся Ісаюк, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, аспірант Львівського національного університету імені Івана Франка та Люблінського університету Марії Склодовської-Кюрі.

• перебіг повстання та створення музею

• експонування історії однієї події

• способи демонстрації свідчень епохи та передачі атмосфери 

Час і місце: 19 березня 2012 року, понеділок о 17:00. Національний музей "Тюрма на Лонцького". Львів, вул. С. Бандери, 1

Це черговий захід циклу семінарів "Тоталітарне минуле в музеях" в рамках проекту "Досвід подолання наслідків тоталітаризму", організаторами якого є Центр досліджень визвольного руху та Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Мета проекту - вивчення практики країн Східної Європи у подоланні наслідків тоталітаризму в різних сферах суспільного життя: національна пам'ять, політика, освіта та культура.

Варшавське повстання — одна з важливих в історії Другої світової війни подій, яка стала героїчним прикладом безнадійного опору одного окремо взятого міста.

Після поразки повстання, Варшава була повністю стерта з лиця землі, а її мешканці перевезені до таборів інтернованих. Бійці Червоної армії вступили у Варшаву тільки наприкінці січня 1945 року, по суті, на руїни. 

Творці Музею поставили собі за мету розповісти не тільки про саме повстання, а й про атмосферу того часу, умови життя окупованої Варшави. Тому експозиція Музею багатошарова — відвідувач по черзі проходить крізь частини експозиції, присвячені рокам окупації Варшави, власне повстанню та подіям, пов’язаним із повстанням.

Музей Варшавського повстання є прекрасним прикладом того, як за допомогою сучасних технічних засобів відтворити подію, яка не залишила по собі майже жодних матеріальних залишків.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.