Парламент ухвалив відзначити ювілеї Йосипа Сліпого і Сидора Ковпака

Верховна Рада України ухвалила низку постанов щодо відзначення ювілейних і пам'ятних дат -

Про це повідомляє офіційний сайт ВР.

Йдеться про такі постанови:

- про відзначення 950-річчя заснування міста Тисмениці Івано-Франківської області;

- 125-річчя з дня народження двічі Героя Радянського Союзу, одного з організаторів партизанського руху на Україні в роки Великої Вітчизняної війни Ковпака Сидора Артемовича;

- 120-річчя від дня народження Патріарха Йосипа Сліпого (Йосипа Коберницького-Дичковського);

- 110-річчя з дня народження військового діяча, двічі Героя Радянського Союзу, Маршала Радянського Союзу Москаленка Кирила Семеновича;

- 190-річчя з дня народження Юрія Шкрібляка, класика українського різьбярства;

- 120-річчя з дня народження Юрія Корпанюка, заслуженого майстра народної творчості;

- 110-річчя з дня народження матері-героїні, яка виховала 48 дітей, Олександри Аврамівни Деревської;

- 135-річчя з дня народження Гната Хоткевича;

- 70-річчя героїчної оборони Керчі та Севастополя від німецько-фашистських загарбників в 1942 році;

- 140-річчя з дня народження Богдана Лепкого;

- 120-річчя з дня народження видатного письменника і художника Бруно Шульца;

- 125-річчя з дня народження Олександра Архипенка;

- 360-річчя з часу битви під Батогом;

- ювілеїв закарпатських письменників Івана Чендея та Петра Скунця.

Постанови рекомендують уряду утворити організаційні комітети з підготовки та проведення заходів, затвердити їх план та вирішити питання щодо його фінансового та матеріально-технічного забезпечення.

У листопаді 2011 року ВР не захотіла відзначати ювілей Йосипа Сліпого.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.