АНОНС: ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦІЯ СЕМІНАРУ "ДОСТУП ДО АРХІВІВ"

28 березня о 10:00 на "Історичній Правді" розпочинається пряма трансляція семінару "Доступ до архівів: законодавство, практика та громадські ініціативи".

На семінарі йтиметься про те, яким є законодавство і практика доступу до архівів комуністичних спецслужб в Україні та за кордоном.

Історики, архівісти та журналісти обговорять проблеми в пошуку інформації про жертв політичних репресій та злочини  тоталітарного режиму.

В рамках заходу Центр досліджень визвольного руху презентує довідник "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів".

Також будуть оприлюдненні результати експертного опитування і моніторингу роботи архівних установ, в яких зберігаються документи радянського періоду.

З дослідження можна буде дізнатись про перепони в доступі до інформації, про невідповідність архівів сучасним стандартам роботи (зокрема, скільки місяців треба очікувати на дозвіл використовувати власний ноутбук); про ціни на архівні послуги; про те, які з українських архівів найбільш недоступні на двадцятому році незалежності.

Початок онлайн-трансляції - середа, 28 березня, 10:00.

Організатори: Кафедра давньої історії України та архівознавства, архів Львівського національного університету і Центр досліджень визвольного руху.

Семінар пройде в рамках проекту Центру досліджень визвольного руху “Доступ до архівів як право на суспільну пам’ять за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Програма:

10:00 — 10:15 Вступне слово:

Роман Шуст, декан історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка.

10:15 — 12:00 Обговорення:

1. Використання документів комуністичних спецслужб: закордонний досвід. Володимир В’ятрович, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху.

2. Доступ до архівів України: огляд нормативної бази. Аліна Шпак, експерт ЦДВР. Дискусія.

12:00 — 12:30 Кава-перерва

12:30 — 14:30 Обговорення:

3. Проблемні питання в доступі до архівів за результатами моніторингу. Ігор Кулик, експерт ЦДВР.

Дискусія. Модеруватиме захід Василь Кметь, кандидат історичних наук, директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.