До організації ЄС, яка вивчає злочини тоталітаризму, приєдналися українці

Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР) та Меджліс кримськотатарського народу стали членами Платформи європейської пам’яті та сумління.

Про це "Історичній Правді" повідомили в ЦДВР.

Учасники Платформи європейської пам'яті та сумління (ПЄПС) — урядові, музейні, академічні та громадські інституції 13 країн Європи, а тепер і України — поширюють інформацію про діяльність тоталітарних режимів, вшановують пам’ять жертв і розпочали створення наднаціональної судової інституції для засудження важких злочинів, скоєних комуністичним тоталітарним режимом.

Робота Платформи підтримується Європейським парламентом.

"Прийняття українських організацій до Європейської платформи пам’яті і сумління — сигнал, що Європа продовжує з Україною розмову про цінності, - зазначив голова вченої ради ЦДВР Володимир В'ятрович. - Об’єднана Європа будується на спільному баченні минулого, яке засуджує тоталітарні практики і тим самим гарантує їх неповторення".

За словами представників ЦДВР, завдання Центру не лише у вивченні історії, але й у дослідженні того, як політика історичної пам’яті допомагає країнам Центральної та Східної Європи долати наслідки тоталітаризму та творити демократичні суспільства. Тому організація і долучилася до Платформи.

Разом із ЦДВР та Меджлісом до ПЄПС прийнято ще 6 організацій із Німеччини, Чехії та Латвії.

Платформу європейської пам’яті та сумління було створено у жовтні 2011 року. Тепер ПЄПС об’єднала 29 державних установ із 14 країн Центральної та Східної Європи. Метою організації стало об’єднання зусиль задля поширення інформації про діяльність тоталітарних режимів і вшанування пам’яті жертв.

"Наша організація матиме певний ухил щодо поширення знань про тоталітарні режими на Захід, де це знання набагато слабкіше, - сказав тоді один із членів Платформи, заступник директора музею Варшавського повстання (Польща) Павел Укельський. - На Заході часто забувають про те, що в минулому столітті існувало не єдине абсолютне зло, яке було представлено нацизмом, але було й інше, яке представляв радянський комунізм".

У червні 2012 року на конференції в Європейському парламенті у Брюсселі Платформа заснувала правову експертну групу для роботи над створенням наднаціональної інституції правосуддя для засудження важких злочинів, скоєних комуністичним тоталітарним режимом.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.