АНОНС: Забужко і В'ятрович говоритимуть про історію та літературу

В колишній в'язниці НКВД і Гестапо – “Тюрмі на Лонцького”, яка є місцем, де розгортаються події роману Оксани Забужко “Музей покинутих секретів” та книг Володимира В'ятровича “Історія з грифом “Секретно”, письменниця та історик розмовлятимуть про таємниці минулого, творчості та архівів.

Розмова на перехресті історії та літератури "Музей відкритих секретів" із Оксаною Забужко та Володимиром В’ятровичем відбудеться 14 вересня о 19.00 год. у Національному музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького" (Львів), 2-й поверх, вул. С. Бандери, 1 (вхід із вул. К. Брюллова).

  • Які секрети треба було відкрити, щоб з'явився “Музей покинутих секретів”? Наскільки популярною є в світі історична проза?
  • Що більше впливає на формування уявлення про минуле: історичне дослідження чи художня література? Які сюжети української історії найбільше надаються до втілення в літературі?
  • Чи потрібно переписувати історію і чи можна зафіксувати минуле? Чи ідеї, які формували минуле століття, можуть змінювати теперішню реальність, чи їх варто сприймати лише як музейний експонат?
  • Наскільки добрий історик має стати письменником і наскільки добра письменниця має бути істориком? Якщо конструювати альтернативну історію – коли і який українцям слід було зробити інший крок, щоб ХХ століття було інакшим?

На ці та інші питання впродовж години спробують дати відповіді сучасний класик української літератури Оксана Забужко та історик Володимир В'ятрович, який розпочав розсекречування архівів КГБ.

 

Розмову модеруватиме журналістка ТВі Юлія Банкова.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.