Спецпроект

Знайдено найстаріший кольоровий фільм. ФОТО

У британському Національному музеї медіа знайшли кольоровий фільм, знятий ще в 1902 році. Вчені впевнені, що найперша кольорова кіноплівка перепише історію кінематографа.

Про це пише Daily Mail.

Британський фотограф-експериментатор Едвард Тернер, через століття, нарешті, займе гідне місце в кінематографі. Його кольоровий фільм, знятий ще в 1902-му році, загубився на полицях британського Національного музею медіа. Це - перші кольорові кадри в історії.

Троє дітей тримають в руках соняшники. Золота рибка плаває в акваріумі. Папуга ходить по жердині. Люди жваво рухаються вулицями Лондона і Брайтона. Ці прості кадри – найперший в історії кольоровий фільм.

Він припадав пилом  на музейних полицях довгі роки. Коли ж куратор відділу кінематографії Національного музею медіа у Бредфорді зрозумів, що саме він знайшов в архівах, йому відняло мову.

Гайд Парк Корнер, 1902 рік, Лондон
Діти режисера: Альфред, Агнес і Вілфред Тернери

На момент створення цієї плівки пройшло тільки сім років після показу першого фільму в Лондоні. Але він не чорно-білий, як того можна очікувати - плівку навіть не розфарбовували в кольори. Її вже знімали в натуральних кольорах. Вона зберігалась в колекції музею, але знайшли її нещодавно. І тепер цей фільм можна побачити вперше.

Невибагливі кадри зробив британський фотограф та винахідник Едвард Тернер. Він був одним із перших фотографів, які почали працювати з рухомою кольоровою плівкою. У 1899 році він навіть запатентував свої відкриття в роботі з трьома основними кольорами – червоним, синім та зеленим, розповідає далі Майкл Гарві.

Та після успішних спроб зафільмувати "кольорову" реальність, Тернер несподівано помер, а його винахід загубився серед десятків інших.

У 1909 році на екранах з’явився комерційно вдалий кольоровий фільм – "Сінемаколор". До сьогодні його вважали першим в історії кіно. Та тепер, порівнюючи два фільми, спеціалісти впевнені: фільм Тернера, хоч і знятий на сім років раніше, проте набагато якісніший. Фахівець з архівування плівки Девід Чевеленд був одним із тих, хто відновлював фільм Тернера.

Це нестандартний фільм. Його не можна показати на сучасному проекторі. Його скопіювали. Кожен кадр відрізняється від попереднього, тому що на ньому є колір. Плівку знімали через кольоровий фільтр: червоний, синій та зелений. Можна чітко сказати, який кадр був зроблений через який фільтр. Окрім того, сам автор також зробив кольорові позначки на плівці.

Тепер зусиллями бредфордських музейників та лондонських діджитал-спеціалістів фільм можна побачити у музеї медіа. Покажуть його і по національному телебаченню, а потім, можливо, повезуть на кінофестиваль. Через 110 років творіння Едварда Тернера нарешті дочекалося визнання.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.