Вікіпедія отримала право на передрук матеріалів Інституту історії НАНУ

Громадська організація "Вікімедіа Україна" отримала дозвіл Інституту історії України НАН України на поширення матеріалів, розміщених на сайті інституту на умовах вільної ліцензії, яка використовується у Вікіпедії.

Про це повідомляє прес-служба "Вікімедіа України".

Уже сьогодні для вільного використання у статтях Вікіпедії доступні 7783 повних текстів статей Енциклопедії історії України (ЕІУ) при загальному обсязі ЕІУ 13 123 статей. Незабаром для вільного доступу будуть доступні всі матеріали сайту Інституту історії.

"З часом усі корисні знання людства повинні стати вільними. Сьогодні ми зробили важливий крок для поширення наукових історичних знань в українському суспільстві, - зазначив голова правління "Вікімедіа Україна" Євген Букет. - Інститут історії України став першою установою Національної академії наук, яка надала енциклопедичну інформацію для вільного використання у Вікіпедії.

Тепер є всі шанси, що статті української Вікіпедії стануть більш академічними, без вигадок на кшталт "Че Гевара писав про УПА".

Як відомо, у травні цього року між "Вікімедіа Україна" і Харківським національним університетом імені Каразіна було підписано угоду про співпрацю - тепер студенти й аспіранти університету будуть писати статті до україномовної Вікіпедії замість рефератів.

У лютому цього року повідомлялося про плани укласти таку ж угоду з Київським національним університетом ім. Шевченка.

Українська "Вікіпедія" станом на сьогодні містить понад 399 тисяч статей і є на 14 місці за кількістю матеріалів з-поміж усіх 282 мовних розділів енциклопедії.

У листопаді 2011 року повідомлялося, що українська вікі вийшла на третє місце за темпами зростання популярності.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.