Вікіпедія отримала право на передрук матеріалів Інституту історії НАНУ

Громадська організація "Вікімедіа Україна" отримала дозвіл Інституту історії України НАН України на поширення матеріалів, розміщених на сайті інституту на умовах вільної ліцензії, яка використовується у Вікіпедії.

Про це повідомляє прес-служба "Вікімедіа України".

Уже сьогодні для вільного використання у статтях Вікіпедії доступні 7783 повних текстів статей Енциклопедії історії України (ЕІУ) при загальному обсязі ЕІУ 13 123 статей. Незабаром для вільного доступу будуть доступні всі матеріали сайту Інституту історії.

"З часом усі корисні знання людства повинні стати вільними. Сьогодні ми зробили важливий крок для поширення наукових історичних знань в українському суспільстві, - зазначив голова правління "Вікімедіа Україна" Євген Букет. - Інститут історії України став першою установою Національної академії наук, яка надала енциклопедичну інформацію для вільного використання у Вікіпедії.

Тепер є всі шанси, що статті української Вікіпедії стануть більш академічними, без вигадок на кшталт "Че Гевара писав про УПА".

Як відомо, у травні цього року між "Вікімедіа Україна" і Харківським національним університетом імені Каразіна було підписано угоду про співпрацю - тепер студенти й аспіранти університету будуть писати статті до україномовної Вікіпедії замість рефератів.

У лютому цього року повідомлялося про плани укласти таку ж угоду з Київським національним університетом ім. Шевченка.

Українська "Вікіпедія" станом на сьогодні містить понад 399 тисяч статей і є на 14 місці за кількістю матеріалів з-поміж усіх 282 мовних розділів енциклопедії.

У листопаді 2011 року повідомлялося, що українська вікі вийшла на третє місце за темпами зростання популярності.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.