Спецпроект

Черчиллі - знову в Ялті

Лівадійський палац-музей відвідала внучка колишнього прем'єр-міністра Великобританії Уїнстона Черчилля леді Селія Сандіс.

Про це пише Центр журналістських розслідувань.

Вона оглянула зали палацу, де в лютому 1945 року під час Кримської (Ялтинської) конференції її дід разом з Й.Сталіним та Ф.Рузвельтом  визначили хід світової історії на наступні 50 повоєнних років.

 

Це вже не перші відвідини Лівадійського палацу представниками нащадків У.Черчілля. У травні 2007 року, під час свого приїзду в Крим, Лівадійський палац-музей відвідала молодша дочка Уінстона Черчілля леді Мері Соамс.
У Лівадійському палаці за три роки до цього, в 2004 році, на основі матеріалів, переданих Фондом Черчилля і Міністерством закордонних справ, і по справах співдружності Великої Британії було відкрито Меморіальний кабінет-бібліотеку Уінстона Черчілля. Мері Соамс була дуже зворушена тим фактом, що в Меморіальному кабінеті-бібліотеці висить найулюбленіше фото батька. «Це був один з його найулюбленіших знімків. Я бачу, що ви до мого батька ставитеся з великою любов'ю », - були її слова.

Леді Селія Сандіс також побувала в Меморіальному кабінеті-бібліотеці У.Черчілля, де серед книг, переданих в дар Лівадійського палацу, знаходяться декілька книг, написаних самою Селіей про свого легендарного предка.

У складі делегації з 15 осіб, що супроводжували онуку У.Черчілля, знаходився учасник міжнародних наукових конференцій в Лівадійському палаці, британський історик Манго Мелвін, який подарував палацу кілька своїх книг. Він провів невелику лекцію, присвячену британській зовнішній політиці і британській делегації в період роботи Кримської конференції 1945 року.

 

Теми

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.