Спецпроект

Пограбування Роттердамського музею не було схоже на "11 друзів Оушена"

В Роттердамському музеї, звідки вкрали 7 цінних картин, проаналізували, як саме це сталося і обіцяють вжити нових заходів безпеки на майбутнє.

Про це пише Day. 

У голлівудських фільмах крадіжки такого масштабу зазвичай мають ретельний план, з використанням високотехнологічного обладнання. Але злодії, які вивезли сім картин Пікассо, Матісса і Моне вартістю мільйони доларів з галереї в Роттердамі діяли менш гламурними методами. Вони покладались на швидкість і брутальну силу. Іншими словами, крадіжка з виставки авангардного мистецтва Kunsthal не була схожа на фільм «11 друзів Оушена».

Голландська поліція заявила в середу, що у них немає підозрюваних у цій справі.

Критику безпеки в музеї, його директор, Емілі Ансенк, відкидає. Виступаючи на прес-конференції у вівторок ввечері, вона охарактеризувала систему безпеки Kunsthal як "сучасну" і зазначила, що страхові компанії погодилися застрахувати його.

За словами експертів, структура та розташування музею, який був розроблений відомим голландським архітектором Ремом Колхас, могли заохотити злочинців.

Галерея знаходиться по великій дорозі, що веде до кільцевої, звідти легко можна потрапити на шосе, що рухається в трьох напрямках. Скляні стіни музею дають прекрасну можливість бачити територію, де розташовані цінні картини. 

І хоча поліція відмовляється повідомляти подробиці, фахівці вже чітко знають, як саме все сталося. Злом стався в близько 3 години ранку у вівторок.

Крадії використали аварійний вихід позаду будівлі. Вихід веде безпосередньо до основної виставкової зали. Там зловмисники швидко і грубо зірвали декілька найцінніших картин і побігли до виходу. Відбитки шин автомобілю крадіїв все ще можна побачити в траві позаду будівлі. 

Правоохоронці були на місці після спрацювання сигналізації протягом п'яти хвилин, але злодіям цього часу вистачило.

Фахівці з безпеки нарікають, що музей міг би хоча б ускладнити виїзд від виходу з будівлі. Поставити паркан, зробити якийсь бар'єр тощо. Прес-секретар музею, до речі, вже підтвердила, що вони прислухались до порад і поставили кам'яні перешкоди біля "чорного" виходу.  

Перелік вкрадених робіт вражає. Сім картин - "Голова Арлекіна" Пабло Пікассо, "Міст Ватерлоо" і "Міст Чарінг-Кросс" Клода Моне, "Дівчинка, що читає" Анрі Матісса, "Жінка перед відкритим вікном" Поля Гогена , "Автопортрет" Мейєра де Хаана і "Жінка із заплющеними очима" Люсьєна Фрейда.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.