Спецпроект

Норвезький музей відмовився від речей Брейвіка

Андерс Брейвікь збирався подарувати свій парадний мундир лицарів-тамплієрів і ще кілька речей музею опору Норвегії.

Про це пише Главное

У в'язниці Брейвік вимагав повернути йому кілька пам'ятних речей, в тому числі парадний мундир лицарів-тамплієрів, в якому він зображений на багатьох фотографіях. Однак тепер він вирішив передати уніформу, жетон, який був прикріплений до кишені під час теракту, і зброю, якою він користувався, в дар норвезькому музею Опору.

"Брейвік бачить себе учасником руху Опору і вважає, що його речам саме місце в музеї", - повідомив адвокат Брейвіка Трунд Йордет, додавши, що терорист розуміє - речі навряд чи колись будуть виставлені в музеї.

Це підтвердили в самій установі, пояснивши, що не мають наміру брати в дар речі Брейвіка. "Нас ця пропозиція здивувала ... Важко зрозуміти, як Брейвік прийшов до такого рішення", - заявив представник музею Опору Івар Краглунд.

У той же час, представники слідства ще раз пояснили, що речі, про які говорить Брейвік, - серйозні докази, які фігурували у справі про теракт. Їм навряд чи доведеться стати музейними експонатами, вони залишаться в поліції як речові докази найгучнішого теракту в історії Норвегії.

Андерс Брейвік — організатор і виконавець терористичних актів у Норвегії у липні 2011 року, внаслідок котрих загинуло 77 осіб і 96 отримали поранення.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.