З'явився російсько-білоруський сайт "Историческая правда". ФОТО

Відкрилося російсько-білоруське науково-популярне видання, присвячене історії. Воно називається "Историческая Правда" і - за словами творців - натхненне успіхом української "Історичної Правди".

Про це "Історичній Правді" розповів творець проекту Павєл Шерємєт.

"Загальновідомо, що Росія - країна з непередбачуваним минулим, - пояснив засновник мету сайту. - Тому дискусії на історичні теми мають напружений і гострий характер. Десятиріччя тиску на історичну науку політичної - комуністичної - ідеології призвели до того, що цілі пласти історії або забуті, або надзвичайно спотворені".

Головний редактор проекту - Владімір Тіхоміров, редактор відділів науки у російських виданнях "Коммерсантъ" і "Огонёк".

На сайті є також білоруська версія. Її редагує історик Ігар Мєльнікав - фахівець з історії Білорусі середини XX сторіччя.

За словами Шерємєта, проект створено за підтримки фонду "Династія" засновника компанії "Вимпелком" ("Білайн") Дмітрія Зіміна.

"Прототипом нашого сайту стала українська "Історична Правда", на яку ми рівняємося і з якою хотіли б тісно співпрацювати, - зазначив журналіст. - Звідси і назва наша".

Павєл Шерємєт - редактор сайту "Білоруський партизан", колишній шеф-редактор кореспондентської мережі дирекції інформаційних програм ОРТ. Уродженець Мінська. Автор ряду документальних фільмів і книг на політичну й історичну тематику. Опонент політичного режиму президента РБ Аляксандра Лукашенко.

Адреса нового проекту - istpravda.ru.

Рубрики сайту: "Публікації", "Коротко", "Книги", "Колонки", "Дайджест", "Інтерв'ю", "Екскурсії", "Артефакти", "Музеї" тощо. Є окрема рубрика "Реконструкція", присвячена військово-історичній реконструкції.

 Фото з репортажу про реконструкцію дій УПА на території Білорусі. Сидить з ППШ редактор білоруської версії Ігар Мєльнікав

Як відомо, в листопаді 2012 року в мережі з'явився пам'яткознавчий ресурс "Старожитності".

В січні 2012 року історики Андрій Портнов і Володимир Маслійчук запустили сайт для академічного спілкування істориків Historians.in.ua.

В серпні 2011 року сайт, присвячений історії України, відкрила газета "День".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.