Спецпроект

В Петербурзі "підвішують" не тільки каву, але і квитки до музею

У Музеї Ахматової відвідувач за бажанням може оплатити похід в музей для пенсіонера, школяра чи будь-якого іншого петербуржця і гостя міста, який не може його собі дозволити.

Про це пише Мой район-онлайн.

Квиток для наступних відвідувачів можна купити в касі музею і опустити в спеціальний прозорий ящик, або подарувати його через інтернет.

"Подарований квиток" - аналог акції "Підвішена кава". Відвідувачі кафе платять за два напої, а випивають тільки один. Другу оплачену каву потім подадуть безкоштовно будь-якому іншому відвідувачу, який про це попросить. У Петербурзі така практика в кафе також є: каву можна підвісити в "Лавці студії Артемія Лебедєва". У мережі ресторанів Any Pasta за такою ж схемою можна оплатити обід для першокурсників петербурзьких вузів. Відтепер за такою схемою можна подарувати комусь і похід до музею.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.