Спецпроект

Київський режисер за свій рахунок зробив рекламу волинському музею

Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки нині має рекламу на біл-борді в центрі Луцька. Рекламу за власний кошт і з власної ініціативи оплатив київський режисер, Андрій Приймаченко.

Про це пише "День".

Цей музей порівняно невеликий, враховуючи, що тут експонуються старі літаки, гармати, танки, автомати й інші засоби наступу і оборони. Він займає площу в один гектар в самому центрі Луцька. Такий музей - єдиний у своєму роді в західному регіоні України.

На музей режисер з Києва Андрій Приймаченко наткнувся випадково. Гуляючи в центрі Луцька, заблукав в старих вузьких вуличках і вийшов на музей. І був, говорить, відверто вражений, побачивши стільки цікавої військової техніки в одному місці. 

На Волині режисер зі столиці знімав кліп для одного з луцьких гуртів. Приймаченко вирішив допомогти музею з рекламою. Наразі в центрі міста на фасаді одного з будинків уже висить біл-борд із зображенням турбіни винищувача і реквізитами музею. Але його вартість сплатив сам Андрій Приймаченко. Тому що не отримав підтримки ні в музеї, ні у відділі туризму міськради, ні в організації "Луцькреклама", де таку рекламу не вважали соціальною. Про витрачені з власної кишені кілька тисячах гривень Приймаченко не шкодує, тому що музей, вважає, гідний більшого розвитку і більш вагомої підтримки.

Натомість директор музею Ігор Пасюк каже, що тепер вони вважають кращим покладатися на підтримку одного зі спонсорів. На його кошти буде оформлений окремий в'їзд на територію музейної експозиції, а меценату музей виділить за це територію для кафе в стилі мілітарі. Все ж лучани, які знають ситуацію з цим музеєм, переконані, що реклама таки не завадить. Тому що хоча вхід і коштує копійки (екскурсія, наприклад, - 10 гривень), але хороший рекламний менеджмент міг би привабити потенційних інвесторів, які допомогли б відремонтувати одну із старих будівель, що належить теж музею. У цьому приміщенні, до речі, директор вже має намір обладнати експозицію про військову історію Волині.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.