БАНДЕРУ І ШУХЕВИЧА ВИЛУЧИЛИ З ТЕСТІВ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ?

Імена українських військовиків та політичних діячів Степана Бандери та Романа Шухевича Міністерство освіти вилучило з переліку осіб, про які треба знати, аби скласти цьогорічне незалежне оцінювання з історії України.

Їх замінили на Миколу Щорса і Юрія П’ятакова, повідомляє ZIK.

УП звернулася за коментарем до прес-служби Міносвіти. Там сказали, що не знайомі з такою інформацією і попросили надіслати інформаційний запит.

Микола Щорс - уродженець Чернігівщини, офіцер Російської Імператорської армії часів Першої світової війни, один із творців перших українських радянських військових підрозділів у 1918 році. В лютому 1919 року вибив війська Директорії УНР з Києва, захопивши місто.

Загинув у серпні 1919 року в боях із союзною армією УНР і ЗУНР на Житомирщині. Обставини його смерті досі є таємничими - Щорса застрелили зблизька, можливо, це зробили більшовицькі агенти з Москви. Завдяки фільму Олександра Довженка "Щорс" став канонічною іконою більшовицької боротьби в Україні, "українським Чапаєвим".

Юрій (Георгій) П'ятаков - уродженець Черкащини, член Центральної Ради від більшовицького відламу Російської соціал-демократичної робітничої партії. Брат одного з лідерів Січневого повстання 1918 року в Києві Леоніда П'ятакова. Голова Тимчасового робітничо-селянського уряду радянської України 1919 року.  Чоловік народного секретаря внутрішніх справ радянської УНР Євгенії Бош.

П'ятаков був одним із очільників винищення білогвардійських офіцерів у Криму в 1920 р. У 1921-23 рр. керував вугільним виробництвом Донбасу, потім працював на економічних посадах у Москві, вважався одним із найкращих радянських господарників. Розстріляний під час сталінських репресій у 1937-му за звинуваченням у створенні троцькістського підпілля з наміром "відірвати Україну від СРСР".

Дивіться також інші матеріали ІП на тему "Табачник"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.