У Львові презентують черговий "антитабачниківський" підручник

У Львові в рамках проекту "Історичні діалоги" відбудеться презентація нового видання посібника з історії України для учнів 10-11 класів.

Ця книга є "альтернативною до сучасного табачнівського підручника історії України", за яким навчаються у школах, повідомляють організатори заходу.

У презентації візьмуть участь:

Юрій Михальчишин – співавтор посібника, кандидат політичних наук, народний депутат України (ВО "Свобода");

Олег Фешовець – видавець посібника, директор видавництва "Астролябія", кандидат філософських наук.

Модератор заходу – Михайло Галущак, координатор проекту "Історичні діалоги".

Час і місце заходу: 30 жовтня 2013 року о 16:00 у конференц-залі Львівського палацу мистецтв (вул. Коперника, 17).

Під час зустрічі відбудеться дискусія на теми:

- Чи шкільний підручник може стати інструментом вироблення колективної пам’яті та формування ідентичності?

- Чи потрібно переписувати історію?

- Як будувати свої відносини із учорашніми ворогами?

- Наскільки критичним повинен бути історик щодо національної пам’яті?

- На основі чого нація повинна будувати свої цивілізаційні парадигми?

- Історія України у Європі чи історія європейської України? Чи потрібно у глобалізованому світі акцентувати на досвіді національної пам’яті?  

- Історія України чи історія українців? Де місце історичної пам'яті національних меншин?

- Чого вчить історія? Чи вивчення минулого має прикладну функцію?

Як відомо, у жовтні 2012 року Міносвіти направило в головні управління освіти лист, у якому забороняє використовувати в навчальному процесі підручники, не погоджені міністерством.

Альтернативним же підручником зацікавилися зацікавилися у прокуратурі.

Нагадаємо, в березні 2011 року Табачник повідомив, що в нових підручниках з історії для 11-го класу "всюди буде відновлено термін "Велика вітчизняна війна". Тоді ж стало відомо, що в одному з видань нових підручників зник розділ "Русифікація".

У вересні 2011 року стартувала громадська кампанія "Антитабачниківські уроки історії".

У січні 2011 року Львівська міськрада передбачила у бюджеті півмільйона гривень для видання підручника з історії України, який "містив би правдиві матеріали про історичні події в Україні, а не викривлені Міносвітою".

Дивіться також інші матеріали за темами "Освіта" і "Табачник"

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.