У Львові презентують черговий "антитабачниківський" підручник

У Львові в рамках проекту "Історичні діалоги" відбудеться презентація нового видання посібника з історії України для учнів 10-11 класів.

Ця книга є "альтернативною до сучасного табачнівського підручника історії України", за яким навчаються у школах, повідомляють організатори заходу.

У презентації візьмуть участь:

Юрій Михальчишин – співавтор посібника, кандидат політичних наук, народний депутат України (ВО "Свобода");

Олег Фешовець – видавець посібника, директор видавництва "Астролябія", кандидат філософських наук.

Модератор заходу – Михайло Галущак, координатор проекту "Історичні діалоги".

Час і місце заходу: 30 жовтня 2013 року о 16:00 у конференц-залі Львівського палацу мистецтв (вул. Коперника, 17).

Під час зустрічі відбудеться дискусія на теми:

- Чи шкільний підручник може стати інструментом вироблення колективної пам’яті та формування ідентичності?

- Чи потрібно переписувати історію?

- Як будувати свої відносини із учорашніми ворогами?

- Наскільки критичним повинен бути історик щодо національної пам’яті?

- На основі чого нація повинна будувати свої цивілізаційні парадигми?

- Історія України у Європі чи історія європейської України? Чи потрібно у глобалізованому світі акцентувати на досвіді національної пам’яті?  

- Історія України чи історія українців? Де місце історичної пам'яті національних меншин?

- Чого вчить історія? Чи вивчення минулого має прикладну функцію?

Як відомо, у жовтні 2012 року Міносвіти направило в головні управління освіти лист, у якому забороняє використовувати в навчальному процесі підручники, не погоджені міністерством.

Альтернативним же підручником зацікавилися зацікавилися у прокуратурі.

Нагадаємо, в березні 2011 року Табачник повідомив, що в нових підручниках з історії для 11-го класу "всюди буде відновлено термін "Велика вітчизняна війна". Тоді ж стало відомо, що в одному з видань нових підручників зник розділ "Русифікація".

У вересні 2011 року стартувала громадська кампанія "Антитабачниківські уроки історії".

У січні 2011 року Львівська міськрада передбачила у бюджеті півмільйона гривень для видання підручника з історії України, який "містив би правдиві матеріали про історичні події в Україні, а не викривлені Міносвітою".

Дивіться також інші матеріали за темами "Освіта" і "Табачник"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.