В Сербію привезли останки останнього короля Югославії

До Сербії зі США привезли останки останнього короля Югославії Петра ІI Карагеоргієвича. 42 роки тому він помер у вигнанні у США.

 

Про це повідомляє сербський портал B92.

Неповнолітній Петро став королем в 1934 році - після убивства в Марселі болгарськими терористами його батька, короля Югославії Александра. Регентом Петра став його дядько, Павло Карагеоргійович.

Павло був усунутий від регентства за свою пронімецьку орієнтацію і приєднання до союзу Німеччини, Японії та Італії весною 1941 року. 17-річний Петро ІІ був проголошений повнолітнім і створив новий уряд. У відповідь у квітні 1941 року Гітлер із союзниками напав на Югославію і за 10 днів змусив країну до капітуляції.

Петро ІІ разом із урядом у вигнанні залишили Югославію. Місцева антинацистська партизанка розкололася на дві групи - прокоролівські "четники" і комуністи. Між ними точилися справжні бої, "четники" боролися проти комуністів, іноді співпрацюючи з німцями.

Зрештою перемогли комуністи, після Другої Cвітової Югославія стала соціалістичною державою. Король залишився на еміграції. Останні роки він прожив у США, де в 1970-му році помер і став єдиним європейським королем, похованим в Америці.

Син Петра II - кронпринц Александр - побажав, аби останки його батька були поховані в королівській усипальниці, розташованій у центральній частині Сербії.

Очікується, що останнього югославського короля поховають весною 2013 року. До цього часу в Сербію привезуть прах матері Петра Марії, його дружини Александри і брата, принца Андрія.

Спадкоємцем трону нині є син Петра ІІ, кронпринц Александр. Він мешкає в королівському палаці в Белграді, однак Сербія досі є республікою, питання відновлення монархії викликає дискусії в сербській громаді.

 

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.