Спецпроект

В одеській комуналці відкрився музей The Beatles

Одесит Тимур Ополінський, колекціонер символіки Beatles, відкрив музей групи в комунальній квартирі. Відвідування музею безкоштовне, але вхід відкритий тільки для шанувальників гурту.

Про це пише rockyou.kiev.ua.

Колекціонувати речі з символікою ліверпульської четвірки почав ще батько Тимура. У самого ж власника ексклюзивного зібрання це хобі з 7 років. Тепер дві кімнати комуналки заповнені речами, привезеними з різних кінців світу. Це платівки, диски, тексти пісень, плакати, фотографії, значки, прапорці, відеозаписи, книги, блокноти, ручки, попільнички, будильник, кружка і вино із символікою "бітлів".

Ціни на колекційні предмети можуть бути різними, і якщо остання покупка - футболка з зображенням бітлів - коштує всього 150 грн., то найдорожчий експонат коштує 1,5 тис. доларів. Тимур за ці гроші в Туреччині купив сертифікований позолочений зі шкіряним ремінцем наручний годинник англійського виробництва. На всіх деталях розкішного аксесуара, який зберігається в дерев'яному футлярі у вигляді гітари Джона Леннона, виведений відтиск Beatles.

Колекціонер з гордістю показує марку з портретом Джона Леннона, яку йому подарувала вдова музиканта Йоко Оно. "Уявляєте, я з нею говорив по телефону. До мого дзвінка головний бітломан СРСР Коля Васєчкін розповів Йоко, що я хочу відкрити музей. Після цього вона погодилася подарувати мені марку, хоча в світі їх залишилося всього 80 штук" - із захопленням говорить Тимур.

На стіні музею-квартири красується невелике, і як здається на перший погляд, звичайне дзеркало. Але якщо в нього дивитися кілька хвилин, то в склі оживе Джон Леннон! Обриси зірки до того реальні, що дух захоплює. А потім привид починає спілкуватися - над головою співака з'являється напис англійською мовою: "Так, я Джон Леннон". Справа в тому, що саме ці слова були останніми, які він виголосив. Коли до пораненого кулею людини підбігли поліцейські і запитали: "Хто ви?", Співак відповів: "Так, я Джон Леннон!".

За словами Тимура, у світі налічується всього 500 таких дзеркал. У сім'ю Ополінських воно потрапило абсолютно випадково. Батько колекціонера, перебуваючи в Сінгапурі, зайшов у магазині в примірювальну й побачив на стіні привид Джона Леннона. Він сторопів і попросив продавців познайомити його з господарем гіпермаркету. Чоловіки довго торгувалися, і одеситу вдалося здобути трофей за 100 доларів, адже 20 років тому це були великі гроші.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.