Спецпроект

У Петербурзі створюють музей ленінградського рок-клубу

У Петербурзі стартував збір експонатів для музею історії Ленінградського рок-клубу. В експозицію нового музею могли б потрапити як особисті речі музикантів, так і матеріали, що передають дух епохи, в яку народилося таке незвичайне явище як російський рок.

Про це пише russiantourism.ru.

 

"Якось не зовсім тверезий я пішов пити каву в "Асторії", - згадує екс-музикант Олександр Наумов - Якраз тоді в наше місто приїхав "Роллінг Стоунз". Заходжу я в ресторан і бачу - прямо переді мною Кейт Річардс. Я кричу "Кейт!" І кидаюся на нього. Охоронці навіть в бік відскочили, подумали, що ми давні знайомі. Я подарував Річардсу значок із шотландським прапором, а він мені медіатор.

Тепер цей медіатор Наумов подарував організаторам музею історії Ленінградського рок-клубу.

Ленінградський рок-клуб - унікальне явище культури вітчизняного андеграунду. Відкрившись на початку 1980-х років, він виявився стартовим майданчиком для музичних колективів з усієї країни. Саме звідти вийшли культові групи "Кіно" і "ДДТ", Борис Гребенщиков і В'ячеслав Бутусов і багато хто ще.

Експонат музею 

 

"Потреба в такому музеї величезна, впевнений, що його експозиція буде затребувана глядачем, - міркує письменник, а колись і рок-музикант Володимир Рекшан - У сусідній Фінляндії про російський рок взагалі і Ленінградському рок-клубі зокрема виходять книги. Сюди їдуть групи туристів, охочих долучитися до цієї частини радянської історії, а нам в прямому сенсі нічого їм показувати: будівля на вулиці Рубінштейна, в якому знаходився рок-клуб знесено. Культовий "Сайгон" давно закритий".

 Нові експонати

"Зараз городяни і туристи, які цікавляться історією вітчизняної андеграундної культури можуть сходити на могилу Віктора Цоя на Богословському цвинтарі або в клуб "Камчатка", що відкрився в котельні на Петроградській стороні, де колись працював лідер групи "Кіно". Прямо біля печі, в яку він кидав вугілля, представлені експонати невеликого музею - магнітофон, термос і лопата Цоя, а так само кілька його малюнків. Подібна пам'ять, втім, подобається далеко не всім. Ті ж учасники групи "Кіно" в "Камчатку" не заглядають. Справа навіть не в тому, що цей музей створюють люди, які активніше за всіх гнобили Віктора при житті, - міркує рок-музикант Олексій Рибін - Котельня не була для нього якимось романтичним місцем, де легко творити, як це подається зараз. Цою зовсім не подобалося колупати вугілля - він пішов туди працювати від безвиході й убогості, в буквальному сенсі від голоду".

Альтернативою "Камчатці" міг би стати новий музей Ленінградського рок-клубу. Зараз в невеликому залі культурного центру на Пушкінській вулиці, 10, представлені вінілові платівки, магнітофонні плівки, афіші та фотографії початку 1980-х років. Експонати для музичного музею збиралися по всьому світу. По більшій частині унікальні речі надавалися самими музикантами, їх знайомими і знайомими їхніх знайомих. Так, В'ячеслав Бутусов передав музею інструменти легендарного "Наутілуса", а художник Дмитро Шагін власну модель пам'ятника невідомому гітаристу. Практично у всіх експонатів своя історія.

 

До слова, медіатор Кейта Річардса, не єдиний предмет, пов'язаний із західними виконавцями, Там же представлений, наприклад, підсилювач, подарований Ленінградському рок-клубу Джоанною Стінгрей. За словами Володимира Рекшана, експозиція буде постійно розширюватися і змінюватися. Спеціально для цього в залі викладена книга, в якій бажаючі можуть написати, що саме, пов'язане з андеграундом 1980-х є в їхніх колекціях і на яких умовах вони готові надати це в музейну експозицію.

Теми

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.